З жахом стежу за його рухами, а той, – ніби так і має бути підстрибуючи, забігає в магазин, у руках майорить десять гривень. Чорняві оченята з таким захопленням дивляться на усе, що на вітрині, а що купувати хлоп’я не знає. Продавчиня спокійно спостерігає за малим, для неї така ситуація не нова, це відбувається майже щомісяця, коли на подвір’я родини цього хлопчини заходить листоноша. Мама отримує гроші на дітей і дає їм по пару гривень, щоб під ногами не плутались. Виявляється, у сім’ї окрім нього є четверо братиків і три сестрички, а скоро на світ з’явиться ще одне маля. Вражає і хатина, в якій живе багатодітна сім’я: замість вікон картонний папір, а між деревом, з якого зроблений будиночок, – щілини, в які з легкістю поміститься дитячий кулак. Та в цьому випадку гріх нарікати на владу, два роки тому сім’ї виділили будинок. Та мамині залицяльники його «рознесли», от і довелось знову переїхати у колишнє житло. Люди у селі розповідають різні історії. Та всі кажуть, що колись то була хороша сім’я, а що з нею трапилось, версії різні.

Євгенія КОСАР