Горнулась ніч в обійми у твої,
Устами цілувала твої скроні.
Замовкли звечора чарівні солов’ї
І сонце ти сховав в свої долоні.

Горнулась ніч в обійми, як маля,
І з посмішкою диво дарувала.
Вже спало все і сонная земля
Морфея пісню тиху вам співала.

Горнулась ніч до рідного плеча,
Тепла шукала, може і розради.
В чиїмсь вікні засвічена свіча
Палила в полум’ї неписану баладу.

Горнулась ніч, від холоду дрижа,
Теплом взаємним гріла твої руки.
І ліхтарем не свічена стежа
В пітьмі ховала потаємні звуки.

Горнулась ніч в коханні потопа,
Горнулась і до тебе, і до мене.
Та ось світанок з легкістю ступа
І зарево займається шалене.