Вони разом, і це – головне! - 20 Січня 2011 - Ружинська земля
Головна » 2011 » Січень » 20 » Вони разом, і це – головне!
15:13
Вони разом, і це – головне!

– От і розпочалося справжнє студентське життя, – подумала Оля, коли відкрилися двері в гуртожиток і її речі почали заносити в кімнату. Цікаво, як їй тут житиметься? Подруги розповідали, що весело: кожного вечора гуляють, ходять на дискотеки, заводять нові знайомства, нових кавалерів. Та їй це непотрібно, їй головне - здобути освіту, знайти хорошу роботу, влаштувати своє життя. Занурившись в думки, дівчина не помітила, як дійшла до кімнати. Її попередили, що вона буде жити ще з трьома дівчатами, та зараз нікого не було. Опустившись на вільне ліжко, Оля розглядала кімнату: безліч всіляких дрібничок, косметики, іграшок та багато речей, які горою лежали перед шафою. Жодної книги або хоча б зошита нова мешканка кімнати не побачила.

От і вечір, усі Олині речі зайняли своє місце. За дверима почулися голоси, веселий сміх, дзвеніння посуду, а вийти дівчині було чомусь лячно. Раптовий стукіт у двері трохи налякав її, та вона все ж попрямувала до дверей. Відчинивши їх, вона завмерла: перед нею стояв він – хлопець, якого раніше ніколи не бачила, але відчувала, що він існує. Його карі очі ніби пронизували наскрізь, здається, він щось запитав, але її мова кудись поділася... Пройшло ще декілька секунд, дівчина стояла мовчки, а незнайомець розвернувся і пішов, на прощання подарувавши лише посмішку. Розгублена, вона не зрозуміла, що сталося, але серце билось так швидко, а його образ не сходив у неї з очей. В той день дівчата так і не з’явилися, заснути вдалося десь аж під ранок, але в ті короткі хвилини сну їй видівся він.
Наступний день приніс чимало сюрпризів, дівчата виявились не зовсім дружніми, а спокійна і врівноважена співмешканка їм не сподобалась. Чарівний незнайомець виявився її сусідом, а до того ж і хлопцем дівчини, з якою Оля зовсім не здружилася. Не подобалось розбещеній красуні усе, що було пов’язано з Олею. Та студентка не зважала, заглиблена у навчання та роздуми, приходила додому уже ввечері, а увесь вільний час проводила у бібліотеці та у парку. Саме тут вона відчувала себе щасливою.
Якось Оля залишилась на вихідні, хорошого настрою додавало ясне сонечко, взявши книжку дівчина вийшла на вулицю і присіла на лавці. Захопившись книгою, не помітила, як біля неї сів він.
– Я Назар, – перше, що почула дівчина.
У відповідь ледь вимовила своє ім’я. Зав’язалась розмова, пізніше виявилось, що у них багато спільних інтересів. Поговорили про музику, книги, акторів. Оля весело сміялася, їй ще ніколи не було так добре. Час летів непомітно. Назар провів її до дверей, коли у нього задзвонив телефон. Дівчина зрозуміла, що дзвонить та, через яку вони не можуть бути разом. Минув тиждень, увесь цей час Назар і Оля зустрічались лише очима. Та вже тоді розуміли, що між ними є щось особливе. Чому ж він не хоче залишити ту, яку не кохає, не розуміла, а говорити про це якось не наважувалась.
Все частіше залишались на вихідні разом, гуляли, розмовляли, ходили в бібліотеку. Час пролітав непомітно, а коли починався новий тиждень, знову зустрічі очима. Так минуло три місяці. Одного разу, Оля готувала на кухні вечерю, хтось міцно стиснув її за талію і впевнено обернув до себе, а далі – довгий поцілунок. Нічого не зрозумівши, спантеличена дівчина навіть не намагалась вирватись. Та їй і не хотілось, поцілунок дарував їй її коханий.
– Все Олечко, від сьогодні ми будемо разом, – все, що їй сказав Назар, а більше нічого їй і не треба, і не цікавить її, чому він не прийшов до неї раніше.
Вони разом, і це – головне!

Євгенія КОСАР


Переглядів: 386 | Додав: kulunka | Рейтинг: 4.9/13
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Міні-чат

100