Будь-який підприємець, незалежно від системи оподаткування, виступає звичайним роботодавцем для тих, із ким він уклав трудовий договір. Це випливає зі ст.3 Кодексу законів про працю, а також самого визначення трудового договору.

Трудовий договір – це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виплачувати працівнику заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченні законодавством про працю та угодою сторін.
Отже, у найманих працівників підприємця є всі права, передбаченні законодавством про працю. Зокрема, право на відпустку (основну та додаткову) відповідно до ст.74 КЗпП та ст.2 Закону України про відпустки.
Підприємці укладають трудовий договір з працівниками за спеціально затвердженою формою (наказ Мінпраці України «Про за-твердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою» від 8.06.01 р. № 260) і обовязково реєструють її в центрі зайнятості (ст.24 КЗпП). У цьому договорі за угодою з майбутнім працівником враховують усі умови праці. Серед іншого, у його формі є пункт про тривалість щорічної відпустки і час її надання.
Для підтвердження надання відпустки своєму працівнику підприємець користується типовими формами первинної документації, які затверджені Наказом Держкомстату України від 5.12.08 р. № 489.
Дані з наведених нижче документів допоможуть підтвердити правильність розрахунку кількості днів відпусток і нараховані суми відпускних:
– особова картка працівника (форма № П-2);
– табель обліку робочого часу (форма № П-5);
– розрахункова–платіжна відомість (форма № П-6, П-7).
А щоб зафіксувати період перебування працівника у відпустці, доцільно видавати наказ (розпорядження) про її надання (форма № П-3) на підставі заяви працівника.
Маючи на руках усі перелічені документи, підприємець може бути спокійний і не турбуватися про дотримання відпускного законодавства.
Слід зауважити, якщо з будь-яких причин працівник не був у щорічній відпустці кілька років, то він має право використати таку відпустку протягом трудових відносин з працедавцем, або отримати грошову компенсацію за всі не використані дні відпустки при звільненні, що передбачено ст. 24 Закону України «Про відпустки».
Ігор Охрімчук,
начальник відділу праці УПСЗН