Основним джерелом та  резервуаром інфекції є хворі на сказ дикі тварини, в основному лисиці, а також бездомні коти та собаки. Особливостями сказу є виражена сезонність захворювання. Серед лисиць спостерігається два підйоми захворювання: 1-й в лютому - квітні, в час парування лисиць, 2-й у вересні – грудні, коли збільшується щільність популяції лисиць за рахунок молодняка тварин. Серед сільськогосподарських тварин підйом захворювання відмічається в другому півріччі і досягає свого максимуму в осінній період, що обумовлене більш тісним контактом сільськогосподарських тварин з джерелом інфекції (хворою твариною) в пасовищний період.
Зараження сказом відбувається в основному через укуси чи внаслідок попадання слини хворої тварини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок.
Враховуючи природне поширення сказу тварин, заходи по боротьбі з ним слід здійснювати комплексно органами державної служби ветеринарної медицини, охорони здоров’я, житлово-комунального і лісового господарства , товариства мисливців та рибалок під керівництвом надзвичайної протиепізоотичної комісії та органів державної влади на місцях.
З метою своєчасного виявлення і недопущення захворюваності на сказ органи лісового господарства, охорони природи, мисливського господарства і заповідників зобов’язані:
- систематично обстежувати угіддя де мешкають дикі тварини і при виявленні їх трупів , або вбитих з підозрілою поведінкою звірів негайно повідомляти працівників державної ветеринарної служби;
- проводити щорічно в листопаді - січні відстріл лисів , що регулює щільність популяції на території району;
- проводити боротьбу з бродячими собаками і котами в мисливських угіддях;
- не допускати до полювання не щеплених проти сказу собак.
Власники тварин та спеціалісти ветеринарної медицини зобов’язані:
- дотримуватись діючих правил утримання собак, котів і хижих тварин;
- доставляти собак котів в установлені терміни в установи ветеринарної медицини для клінічного огляду і профілактичного щеплення проти сказу;
- про кожний випадок укусу свійських тварин дикими тваринами, бродячими собаками і котами, а також при неадекватній поведінці тварини негайно повідомляти ветеринарну службу;
- собаки і коти та інші тварини , що покусали людей чи тварин повинні бути ізольовані і знаходитися під наглядом державної ветеринарної служби протягом 10 діб.
З початку 2011 року в Ружинському районі зареєстровано 3 неблагополучні пункти по захворюваності на сказ тварин:
- в с. Вільнопілля захворів на сказ кіт, хворий на сказ кіт покусав трьох осіб, яким була надана антирабічна допомога;
- в с. Немиринці захворіло на сказ теля;
- в с. Кордонівка було виявлено хворого на сказ бездомного кота, який покусав людину.
В загальному з початку року за антирабічною допомогою звернулось 34 особи. Враховуючи це, хочеться закликати людей щоб вони не ігнорували прохання ветеринарних спеціалістів привести своїх домашніх улюбленців для щеплення проти сказу. Адже лікування проти сказу людини, покусаної скаженою твариною обходиться державі значно дорожче (до 10 тисяч гривень) ніж прищепити собаку чи кота проти сказу (10 гривень). Так по Ружинській селищній раді проти сказу було щеплено всього лише 175 собак та 55 котів, а всього по населених пунктах району було щеплено 4560 собак та 2379 котів.
Не зважаючи на складну епізоотичну ситуацію в районі по захворюваності тварин на сказ, робота по боротьбі з бездомними котами та собаками, які так само, як і лиси є основним джерелом інфекції, ведеться незадовільно. По населених пунктах, в тому числі в районному центрі вільно розгулюють бродячі собаки. Сільськими радами не виділяються кошти для боротьби з бездомними собаками та котами. Районною радою було виділено на відстріл лисів лише 1000 гривень, разом з тим органами мисливського господарства з початку року було знищено 346 голів червоної лисиці, 144 собаки та 19 котів.
Враховуючи вище сказане, хочеться закликати власників тварин, місцеві органи самоврядування бути не байдужими до проблеми боротьби зі сказом, адже йдеться в першу чергу про людське життя.
Пам’ятайте, що сказ не лікується, його можливо лише попередити.
С.І.Диркаченко,
ветеринарний лікар–епізоотолог