Історичні катаклізми ХХ століття, пов’язані з воєнними конфліктами в різних куточках планети, не обминули Україну. Війни точилися далеко за її межами, але кров у них проливали сини України, несучи народам миротворчу місію. Угорщина, країни Близького і Далекого Сходу, Африканського континенту, Куба, Чехословаччина, Югославія, Ліван, Ірак і найболючіша наша рана – Афганістан, війна в якому розтягнулася на довгі дев’ять з лишнім років.

Введені в Афганістан на прохання його уряду, радянські війська спільно з      афганською армією вели бойові дії проти озброєної опозиції 9 років 1 місяць і 20 днів. Непродумане і недалекоглядне рішення політбюро ЦК КПРС про військову підтримку обійшлося радянському народові чималими людськими жертвами і величезними матеріальними витратами.

Близько ста п’ятдесяти тисяч українців були воїнами-афганцями. Три тисячі триста солдатів не повернулися з поля бою, сімдесят – вважаються такими, що зникли безвісти, близько п’яти тисяч повернулися додому інвалідами. Майже дев’яносто юнаків Ружинщини пройшли нелегкими шляхами Афганської війни. Троє не повернулись до рідних домівок. Це І. Жилко з Ружина, В. Матвійчук з Бистрика та В.Дзюбко з Вчорайшого. Вони загинули на чужій війні. Пропав безвісти М.Заєць з Ружина. За кожним іменем – зламана доля, трагедія, ненароджені діти, незбутнє кохання…

Щороку цього дня ми згадуємо цю подію – виведення радянських військ з Афганістану. Згадуємо, щоб для підростаючого покоління слово «Афганістан» означало не тільки назву далекої країни, а ту війну, яка залишила трагічний слід в історії нашої землі в камені і в пам’яті. Ця дата ще і ще раз нагадуватиме повсякчас, що найбільшою цінністю для кожної нації, для кожної людини є мир, воля, життя, спокій, злагода.

Згадують про ті події самі воїни-афганці, згадують їхні батьки, кохані, дружини. Згадують вчителі в школах, де навчались воїни, згадують односельці.

Ягнятин відправив на неоголошену війну одинадцять своїх кращих синів. Горнилом Афгану пройшли Василь Свіщо, Анатолій Білаш, Василь Табачук, Віктор Олійник, Микола Загика, Олександр Кушим, Олександр Чумак, Олександр Огородній, Ігор Табачук, Володимир Горбатюк, Анатолій Нестерук. Усі вони повернулись до рідних домівок.

В народі кажуть, якщо когось дуже чекати, він повернеться. Чекали юнаків батьки, кохані. Чекало все село. І сьогодні пам’ятають односельці, як повертались з далекої країни їхні хлопці. Засмаглі під чужим палючим сонцем, змужнілі.

Вшанувати воїнів-афганців зібрались ягнятинці у сільському будинку культури. Учасники художньої самодіяльності підготували гарний концерт. На свято запросили голову райдержадміністрації В.С.Бондарчука, заступника голови РДА І.І.Семенчука, військового комісара Ружинського району О.В.Гладишка. На святково прибраній сцені завмерла почесна варта. Військові пісні часів афганської війни линуть у залі.

У своєму вітальному слові голова РДА В.С.Бондарчук подякував усім воїнам-інтернаціоналістам, які достойно виконували свій військовий обов’язок перед державою, будучи за тисячу кілометрів від рідної землі. Їх героїзм ми пам’ятаємо і шануємо по сьогодні. «Нам важливий ваш приклад, ви – взірець для прийдешніх поколінь», – зазначив Володимир Сергійович.

Військовий комісар О.В.Гладишко привітав колишніх воїнів зі святом, вручив кожному квіти. Директор Ягнятинської школи С.І.Колісник пригадала, як нібито ще недавно ці поважні чоловіки були школярами, з їхніми дитячими витівками, а тепер уже їхні діти стали дорослими.

Теплі слова вдячності лунали цього вечора зі сцени колишнім воїнам, а тепер, подекуди і сивочолим односельцям.