Головна » Ружинські оповідання
Вісті із Вчорайшого
Літературна композиція до 120 – річчя від дня народження Максима Тадейовича Рильського.
Зібралися учні і вчителі Вчорайшенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у
актовому залі. Настрій – урочисто святковий.
Літературна композиція з нагоди 120-ї річниці від дня народження Максима
Рильського ось-ось має розпочатися.
Широкоекранний телевізор, стіл із квітами, портрет Рильського, виставка книжок
«Великий гранослов великого народу» - все це у центрі уваги.
Активні учасники цього заходу в українському національному одязі (Дар`я Рудич, Яна
Кравчук, Олена Щербатюк, Анастасія Зінчук, Анна Приступнюк – учні 6 класу; Ярослав
Суботенко учень 9 класу; Зоя Руденко, Яна Лещенко, Анна Затилюк, Марія Бабич – учні 10
класу; Дмитро Дзюбко, Олег Ващенко – учні 11 класу).
Лунає музика (М. Лисенко. «Елегія»), і всі, хвилюючись, слухають вірш «Як ідеш ти
білою тропою…».
Далі учні читал ... Читати далі »
Категория: Ружинські оповідання | Просмотров: 3679 | Добавил: vrudnitzkij2016 | Дата: 16.04.2015 | Комментарии (0)

Передноворічна оказія
Тягнути санки по асфальту – справа, м’яко кажучи, не вдячна, клопітна і… трохи дивна. Але нічого не вдієш, дав слово – тримай. Тож, хочеш чи не хочеш, мусиш виконувати роль шута при дворі величної королеви-доньки.
- Но, конячка, вперед, - наймелодійніший у світі голос підбадьорив мене, і я, вдихнувши зимового повітря і подумавши на занадто спостережливого перехожого: «сам такий», потягнув санки далі.
Противний до оскоми на зубах скрипіт, немов вістун людської дурості, знову наповнив увесь довколишній простір. Ворони, голуби і бродячі собаки враз кинулись урізнобіч і, думаю, ще довго не потривожать мешканців нашого кварталу. Що аж ні як не скажеш про самих мешканців, котрі, схоже, зараз розриваються між двома глобальними дилемами – надавати мені стусанів одразу, як кажуть, не відходячи від каси, чи трохи потерпіти і почекати санітарів з дурдому.
«Господи, як соромно», - п’явкою засіла у мізках нав’язлива думка, у той час, як спина ... Читати далі »
Категория: Ружинські оповідання | Просмотров: 3809 | Добавил: Kolega | Дата: 31.12.2011 | Комментарии (6)

ОСТАННІЙ ТАНЕЦЬ. ПРОДОВЖЕННЯ

(Усе в житті може бути. І часом нещастя може подарувати щастя…
Віктор Близнюк).
Це версія продовження прекрасної розповіді Кицюні. Сподіваюся, вона не гірша за першоджерело.
З повагою, Kolega.


...Роки збігали мов вода у повноводній річці. Вона Його не забула, але час хоч до кінця і не притупив біль розлуки, зберігши у пам'яті спогад про той ОСТАННІЙ танець, але душевна рана уже майже загоїлась. Зазнавши невдачі у коханні, Вона сконцентрувалася на собі - здобула освіту, зробила вдалу кар'єру і назавжди перебралася з їхнього маленького містечка до столиці. За щоденними клопотами Їй не було часу думати про свій біль і (О, диво!) одного перекрасного дня Вона несподівано зрозуміла, що він полишив її.
Усі і знайомі, і друзі, і підлеглі знали її, як сильну, вольову, цілеспрямовану, сувору, але справедливу жінку. Вона завжди привітно посміхалася і ця посмішка зводила з розому багатьох чоловіків. Вона могл ... Читати далі »
Категория: Ружинські оповідання | Просмотров: 1915 | Добавил: Kolega | Дата: 21.01.2011 | Комментарии (17)

ОСТАННІЙ ТАНЕЦЬ
«Вже минуло кілька місяців, як Вони розійшлися… Він намагався про те забути, відриваючись на повну у компанії однолітків. Вона теж намагалася це забути, але вдома, ридаючи вечорами в подушку. Він не знав, що для Неї світ закінчувався у Його очах, або ж не хотів знати…
Так сталося, що Вони зустрілися на святі у спільних друзів. Але зустрілися, як чужі люди. Весь вечір Вона зі сторони спостерігала за Його веселощами, за тим, як Він обіймав то одну, то іншу. Не пам”ятаючи себе від туги, що огортала дівочу душу, Вона і не помітила, як хтось взяв її за руку і повів у коло танцювати. Вона не бачила хто це був. З кожним колом у танці Вона повертала голову туди, де танцював Той, кого так кохало серце. Танцював то з одною, то з іншою. Хлопчина який запросив дівчину, що мала такі сумні очі, бачив, як від Неї не міг сховатися жоден рух брюнета, що веселився поряд. І він зрозумів… Він підвів Її до сусідньої пари і буквально вручив тому, хто був Її життям, забравши від ... Читати далі »
Категория: Ружинські оповідання | Просмотров: 1333 | Добавил: Kisunya | Дата: 20.01.2011 | Комментарии (10)

Міні-чат

100