Вісті із Вчорайшого
Літературна композиція до 120 – річчя від дня народження Максима Тадейовича Рильського.
Зібралися учні і вчителі Вчорайшенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у
актовому залі. Настрій – урочисто святковий.
Літературна композиція з нагоди 120-ї річниці від дня народження Максима
Рильського ось-ось має розпочатися.
Широкоекранний телевізор, стіл із квітами, портрет Рильського, виставка книжок
«Великий гранослов великого народу» - все це у центрі уваги.
Активні учасники цього заходу в українському національному одязі (Дар`я Рудич, Яна
Кравчук, Олена Щербатюк, Анастасія Зінчук, Анна Приступнюк – учні 6 класу; Ярослав
Суботенко учень 9 класу; Зоя Руденко, Яна Лещенко, Анна Затилюк, Марія Бабич – учні 10
класу; Дмитро Дзюбко, Олег Ващенко – учні 11 класу).
Лунає музика (М. Лисенко. «Елегія»), і всі, хвилюючись, слухають вірш «Як ідеш ти
білою тропою…».
Далі учні читал ... Читати далі »

ХАРАКТЕРНИК

Він причепився до мене, мов реп’ях до хвоста собаки. Куди не піду, теж туди суне. Уже й казав, щоб відстав, просив, благав і навіть погрожував. Реакції нуль. Ходить за мною, та й усе. І що, скажіть на милість, робити? Може здати його в надійні руки правоохоронних органів? Ні, мабуть, не варто. Він дядько ніби не поганий, просто не тутешній і… трошки схиблений. Це одразу видно по поведінці. Хіба ж нормальна людина буде увесь день ходити за незнайомцем, тобто за мною, і стверджувати, що він мій десять разів пра-пра-прадід? Правильно – ні! А цей, бачте, стверджує. Каже, що прибув у наш час з далекого козацького минулого і йому потрібна моя допомога. Та ще й на жалість тисне, мовляв: якби він свого часу не загуляв з Галиною із слободи, то ні мене, ні мого батька, ні діда, ні прадіда і взагалі нікого з нашого роду не було б на світі. Оце вигадав, Девід Вебер і Кір Буличов доморощений. Та йому не до мене, а до лікарів треба! Теж мені родич знайшовся… Гаразд, хочеш погратися у ... Читати далі »

ОРЛИ ПРОТИ СОКОЛІВ
(або останній бій спецслужб)

ПРОЛОГ
Крутий полковник армії крутої нараду в кабінеті свому вів.
Зібрав він кращих із найкращих і здобути твір новий велів.
"Десь на Україні, у самім її серці – неподалік Бердичива – пупа землі
Створив 13 свій шедевр, то ви його мерщій знайдіть мені.
Рукопис правдами й недуже дістаньте й вшаб його везіть
Від цього залежить доля всього людства, тож в оба ви мені усі глядіть.
Хто облажається, я з того особисто шкур сім зніму.
Ця справа на контролі у Президента і я звітуватиму йому” –
На мить полковник, старий уже Джон Рембо,
Припинив свій шалений інструктаж.
Оком пильним він на своїх хлопців подивився
Й подумав: "Ця справа й справді вищий пілотаж".
Таких завдань складних його спецслужба не отримувала уже давно.
Життя ж полковників легким здається лиш в кольоровому кіно.
Насправді його доля не завидна – він справжній солдат і ... Читати далі »

КИЛИНКА, ЇЇ КОЛЕГИ, ДРУЗІ І ЗОЛОТА РИБКА
(нові розділи)

А ЗОРІ ТУТ ТИХІ
Сучасна «кислотна» музика виїдала усі мізки, заставляючи їх пульсувати з шаленою швидкістю. Ще мить і голова обіцяла вибухнути під дією незрозумілих наборів звуків, які нинішня молодь гордо називає музикою. Дискотека набирала обертів.
Килинка і Хельга сиділи на самій крайній лавочці під каштанами поблизу районного будинку культури. Світло від вуличних ліхтарів сюди ледь сягало, а тому вони знаходилися майже під покровом ночі. Декілька разів їм довелось «відшивати» компанії малолітніх залицяльників, які усе норовили познайомитися з «такими красивими кралями» (і де тільки ця шпана таких слів набралася?) і зараз вони відверто нудьгували.
– Знаєш, Хельго, як тільки він з’явиться вважай, що на одного інформатора у тебе стало менше. Я його приб’ю. Уже цілу годину його чекаємо, наражаючи свій мозок на небезпеку бути розплавленим від цієї молодіжної му-зз-ики… А може він взагалі забив на усе?
– ... Читати далі »

АНГЕЛ, ЩО СПУСТИВСЯ З НЕБЕС

Життя дається нам лише раз. Одному – довге, а іншому – коротке; щасливе або безталанне. Але хоч би як там було – це найцінніше, що у нас є. Коштовні камінці, благородні метали, не коштують стільки, як воно. І байдуже – чи це життя багатого, чи бідного. Перед кожним з них тьмяніють усі скарби світу, разом узяті.
Та, виявляється, є на світі речі набагато дорожчі за наше власне життя – це життя наших дітей. Сини і доньки – ось справжння цінність, неймовірне багатство і цілюще джерело наснаги. Цей скарб ще можна назвати священним даром батьківства, Божою благодаттю, яка дарує всім, на кого сходить, неповторні відчуття радості, миті приємного хвилювання і безцінні хвилини щастя. Але це лише за умови, якщо дитина – бажана, а батьківство – свідоме.
На жаль, далеко не кожен з нас усвідомлює цю беззаперечну істину. От і маємо тисячі покинутих дітей, залишених напризволяще ще в пологових будинках, і страшну статистику навмисного переривання вагітності. < ... Читати далі »

КИЛИНКА, ЇЇ КОЛЕГИ, ДРУЗІ І ЗОЛОТА РИБКА

ПРОЛОГ
У небі уже з’явилися перші зорі. Місяць, немов хазяйновитий ґазда, почав обходити свої володіння. Сьогодні він був якийсь не такий, як зазвичай, а більш святковий – переливався усіма відтінками біло-блакитного кольору і щедро обдаровував ружинців своїм світлом. Такі ночі найбільше любить молодь, особливо закохані пари. Тому, час від часу, тишу то тут, то там порушувала молодіжна метушня, обривки розмов, а подекуди навіть і «Несе Галя воду», «Горіла сосна палала» або сучасне «На що дивлюся, про те й співаю». Іноді починали брехати собаки, ліниво перегавкуючись між собою, а з густоти ночі виринала добротна українська лайка.
Нарешті подув прохолодний вітер і дихати стало трохи легше. Повітря злегка охололо і в ньому почали відчувалися ледь помітні нотки озону – вірного провісника дощу.
«Ох, скоріше б почався дощ, а то спека уже дістала під саме більше не хочу», – подумала Килинка і відійшла від вікна.
Монітор ... Читати далі »

Шара. Міфи і реальність
(спроба реконструкції життя Шари)

Халява, манна небесна, безвоздмездна радість, щастя студента, богиня богинь, заступниця на сесіях, голубка, сонечко, прийди, допоможи – це далеко не повний перелік назв загадкової, але від того не менш відомої, богині сесій, заліків і екзаменів, її величності Шари. Однак, хоч сьогодні вона, як правило, насамперед асоціюється із студентською братією і не безпідставно вважається заступницею усіх спудеїв-халявників, науковці-дослідники і біографи Шари запевняють, що їй уже багато тисяч років. Більше того, проводячи численні розкопки у всіх регіонах планети, археологи довели, що на зорі своєї появи, Шара жодного стосунку до студентів не мала. Тож, хто вона – загадкова, до кінця не пізнана, химерна і всіма любима Шара? Давайте спробуємо це з’ясувати.
Як свідчать археологічні і історичні джерела, Шара з’явилася на землі приблизно у період переходу від матріархату до патріархату на території сучасних України, Білорусії і ... Читати далі »

Син Русі
(фантастично-історична розповідь про життя далеких предків ружинців скоргородчан)

Від автора
Дорогі ружинці! Вашій увазі пропонується нова фантастично-історична розповідь про звитягу наших мужніх предків скоргородчан. Події в ній відбуваються у 967 році, коли Київський князь Святослав рушив з походом до берегів Дунаю, щоб схилити на свою сторону у майбутній війні з Візантією вільнолюбних болгар і допомогти їм позбутися гніту Візантійських Василевсів (імператорів). У тому ж році, користуючись відсутністю Святослава (до речі, справедливо визнаного одним з найкращих полководців усіх часів і народів), печеніги напали на Київ. Принаймні, так стверджують історичні джерела.
Але цікаво, як ці події розвивалися б, якби у ті часи існували трьохголові Змії Гориничі, чаклуни, русалки та інші фантастичні створіння, а на захисті прикордонних рубежів Київської Русі непорушно стояли відважні богатирі із Скоргородської прикордонної застави – воєвода Микула, його помічник Щер ... Читати далі »