Чорних дат у людства є немало
Кожна з них – це міна під прогрес
Найстрашніше, що усіх спіткало, –
Вибух на Чорнобильській АЕС

Такими словами розпочали лінійку-реквієм «Чорнобиль стукає у серце» учні Березянської ЗОШ І–ІІІ ст.
Ця лінійка – наш земний уклін, наша подяка всім тим, хто ризикував своїм здоров’ям, життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, це священна всенародна пам’ять про всенародний подвиг.
«Чорнобиль»… Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домів, розорених гнізд. Цей день – 26 квітня 1986 року завжди об’єднуватиме всіх живих спогадом, спільною печаллю, однією надією.
Учні розповіли, яким красивим було маленьке містечко Чорнобиль до 26 квітня 1986 року. Здавалося, що красу цього куточка ніщо й ніколи не затьмарить. Хто міг подумати за день до катастрофи, що над квітучою землею повисне ядерна смерть, яка полине на райони України, Білорусії, Росії. І на українській землі з’явилися пусті міста і села, мертвий ліс, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода яку не можна пити.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих внаслідок чорнобильської катастрофи.

Ті, що згоріли в огні
В перші хвилини двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні.
Нехай же ніколи не повториться та страшна біда.
За днями дні, мина повільно рік.
За днями дні – і іншого немає
Нехай же лихо наше проминає
І в світі не повториться повік.
Алла ДЕМБІЦЬКА