І куди ми прямуємо за цим  подихом волі? Правильно, до лісу. Простим, звичайним маршрутом, який не займе багато часу. Адже ліс, з усіма його принадами, починається прямо за Ружином.
Однак прийшовши чи приїхавши на першу-ліпшу, а то й улюблену поляну, почасти наштовхуємось на інше, теж до болю знайоме, і, звісно, банальне. Власне, уже традиційний сучасний «колорит» довкілля – берізки, підсніжники та… сміття.
Останнього елемента в «гармонії» нашого відпочинку стає дедалі більше.
- Останнім часом все більше забруднюються сміттям узбіччя доріг, які пролягають через ділянки лісу, узлісся, інакше, як варварським, таке ставлення людей до природи не назвеш. Для багатьох ліс уже уявляється сміттєзвалищем. Особливо непокоїть ставлення до довкілля мешканців околиць Ружина, які живуть біля лісових масивів.
Виникає стурбованість у лісівників й стан прилеглої території до автошляхів, особливо у напрямку Козятин – Ружин. Очевидно, що окремі громадяни використовують лісові насадження для злочинного вирішення своїх побутових проблем.
Та і з відпочиваючими на природі не краще. Після себе вони залишають занедбані галявини, неприбране сміття, згарища. Схоже, що наші громадяни без докору сумління намагаються відібрати у природи все, натомість залишивши сплюндровану пустку.
Зрозуміло, що лісівники з цим не миряться. А тому, засукавши рукави, окрім виконання своїх обов’язків, часто-густо змушені ставати прибиральниками після гостювань недбайливих заброд.
Хоча у цій справі все залежить як від культури суспільного співжиття, так і культури особистості. Бо, за великим рахунком, те, як ми ставимось до довкілля, до інших, є віддзеркаленням власної самооцінки. Думаю, до того нічого додати. Лише слід поміркувати і змінити своє ставлення до довкілля, аби через свої дії не залишитися за бортом життя.