Та коли малеча потрапляє в кабінет Ігоря Макаровича, всі страхи та хвилювання зазвичай зникають. Привітний, добрий та чуйний чоловік так уміло знаходить спільну мову з дітьми, що вони навіть не помічають, як лікар робить свою роботу. Бути дитячим стоматологом не так уже й легко, адже діти завжди потребують більше уваги від лікаря, ніж дорослі.

Не зважаючи на свій, уже поважний, вік Ігор Макарович спритний та завзятий. В його очах відблискують промені щастя від того, що він допомагає людям і що у відповідь пацієнти дякують йому від щирого серця.
Народився Ігор Макарович в селі Малі Низгірці в родині вчителів, тут виріс та закінчив школу. Має двох сестер та брата, але жодний з них не пішов батьківською стежкою. З дитинства він мріяв бути зубним лікарем. Тому у 1964 році Ігор Макарович вступив до Національного медичного університету імені О.О.Богомольця. Здобувши освіту дитячого лікаря–стоматолога, у 1969 році одразу ж пішов працювати в Ружинську районну лікарню.
За час роботи був нагороджений значком «Відмінника охорони здоров’я», його портрет було розміщено на районній Дошці Пошани.
Люблять та шанують Ігоря Макаровича його колеги, він єдиний дитячий стоматолог в ра-йоні вже протягом тривалого часу, а це вже понад 42 роки.
– Та я і не уявляю життя без своєї роботи. Жодного дня я не пожалкував, що вибрав саме цю професію та присвятив себе допомозі людям, – розповідає Ігор Макарович, усміхаючись.
І.М. Шевчук має ще й поетичний дар. Він написав велику кількість віршів, складаючи їх за лічені хвилини. Талант почав розвиватися в нього ще з юних літ. Записує Ігор Макарович свої вірші в записник. Ці вірші різні, та кожний з них особливий, адже в них вкладено душу та серце.
– Неодноразово мені пропонували створити свою поетичну збірку, та я їх пишу не для когось, а для себе, рідних і друзів, – розповідає Ігор Макарович.
Зачитує один з них:
«Безбожно час накручує роки,
Нулі й п’ятірки ставить в ювілеї.
Вже, сиві й сиві, ми – не старики,
Ворушимось між небом і землею».
А ще цей досвідчений і талановитий лікар знаходить час не лише на роботу, а й на родину. Його ніжна та любляча дружина Марія Іванівна, чекає його з роботи, створюючи затишок в їхній оселі. Виплекали в любові та в ласці трьох діточок: двох синів і донечку, які вже й самі мають свої сім’ї. Діти й онуки не забувають про батьківську домівку. Та у вільний від роботи час завжди намагаються навідатися до батьків.
Золоті руки Ігоря Макаровича та його нестримна до роботи душа, прагнуть не здаватися і надалі допомагати людям, які так потребують саме його професійного уміння.