Свято зібрало учнів,  батьків, вчителів.
На дошці, у вишитому рушнику – портрет Лесі Українки, а поряд розміщені фотокартки, що характеризують кожен період життя поетеси і виставка її творів.
«Народження Поета завжди відчувається природою – замовкають ліси і вслухаються у свою тишу, на якусь мить зависають в повітрі краплинки роси, що скотились із соснової гілки…
З кожним народженням Поета знову і знову народжується надія природи, надія народу, – такими словами звернулася до присутніх вчителька.
«І от зазвучав її голос – тихий і ніжний, проникливий і мелодійний, пристрасний і пломенистий, – голос великої Лесі Українки, – продовжив учень 4 класу Євген Менчинський.
Під час проведення свята діти читали прозу про творчий шлях видатної поетеси, декларували вірші «Надія», «Як дитиною бувало», «Хотіла б я піснею стати», «Хто вам сказав, що я слабка», «Давня весна» та ін.
Час від часу звучить улюблений музичний твір Л.Українки «Місячна соната» Л.Бетховена.
З цікавістю сприйняли глядачі інсценізацію оповідання Л.Храпливої «Дивна дівчинка».
Роль бабусі зіграла Марина Мадей, а маленької Лесі – Віка Шапорда.
Не менш цікаво пройшла інсценізація уривка із «Лісової пісні». В ролі Лукаша – Дмитро Менчинський, Лесі – Марина Мадей, лісовика – Євген Мечинський.
Завершилося свято таким словами: «…Відпалала моя свічка. То я – одержима. Горить моє серце. Чуєш, Україно! Чуєте люди? Його запалила іскра палкої любові до вас. Не нарікаю я на долю. Я назвалася дочкою мого народу і в цьому моя сила. Я жива! Я буду вічно жити! Я маю в серці те, що не вмирає!».
Ольга КРАВЧУК