Я відпущу тебе з надіями у даль
І вороття мені назад уже немає,
Ти не зважай на сум мій і печаль,
Ти не зважай, що й досі я кохаю.

Нехай нелегкий мій життєвий шлях,
Душа належить лиш тобі одному.
Я цей тягар нестиму на плечах
І не жалітимусь ніколи і нікому.

Чому так сталось в долі не спитаю –
Це за усі гріхи моя гірка спокута
І бачить Бог, як я тебе кохаю,
І бачить Бог – тобою я забута.

Вмираю я. Дійшла кінця стежина.
Нехай мені немає порятунку.
Хто я для тебе? Навіть не дружина,
А лиш знайома другого ґатунку.

Я відпущу тебе із мріями у даль,
Не повертайся, бо мене уже немає.
Лишила в спадок я тобі печаль
Й німе відлуння: «Я тебе кохаю»!