Танець – це мистецтво, матеріалом та інструментом якого є ми самі

Мистецтво танцю притягує і зачаровує неповторністю, багатогранністю та красою, залишаючи після себе шлейф емоцій і пристрастей. Адже танець – це мова тіла. Він відкриває все нові й нові можливості розвитку особистості, стимулює до вдосконалення індивідума і надає впевненості в своїх силах.

Кожна людина може танцювати,  головне – робити це із задоволенням. У цьому переконана мешканка Білилівки, студентка Київського університету культури і мистецтв 22-річна Яна Білоус, яка не уявляє свого життя без хореографії. Яна належить до тих людей, у яких захоплення стало професією. З дитинства дівчинка, наче пружинка, відбивала ніжкою ритм, лиш ухопивши звуки мелодії. Жодне свято у місцевій школі не проходило без запального танцю дівчини. Яна часто дарувала гарний настрій пластичним виступом не лише на сцені місцевого Будинку культури, а й районного. Тому, коли донька заявила, що хоче присвятити себе хореографії, мама Яни жодного разу не заперечила, адже мистецтво пластики тіла у дівчини в крові.
– Танцювати Яна почала як тільки зіп’ялась на ноги. І робить вона це й понині завжди і всюди. Прибирає будинок – танцює, порається у квітнику – танцює, готує вечерю – обов’язково в ритмі танцю. Вона навіть хвилини не може всидіти, щоб навіть спокійно сісти поїсти! Адже і тут вона пританцьовує, – розповідає мама Яни.
Сама ж Яна переконана, що танець – це пульс, це серцебиття, це дихання. І з неймовірним захопленням розповідає про його специфіку:
– Танець – це ритм мого життя і невід’ємна частина самої мене. Коли  танцюю, я розповідаю історію цієї композиції, передаючи її емоції. Емоції щастя або радості, смутку або печалі. Це – як твір, що пише письменник, або картина, яку малює художник. Це мистецтво, матеріалом та інструментом якого є ми самі. Це так звана поема, в якій кожен рух – це сказане тобою слово. Під час танцю ти можеш увійти у будь-яку роль, однак віддавати емоції маєш щиро. Адже гра не сприймається в жодних почуттях. Тому тут фальшивити не можна.
Окрім навчання у виші, дівчина працює у Вінницькому Центрі розвитку дитини «Бджілка» та на добровільних засадах створила танцювальний гурток у Білилівці. Щовихідних навчає хореографії місцеву молодь. Жоден концерт чи урочиста подія у місцевій громаді не проходить без участі Яни. Дівчина не лише вкладає часточку серця у кожного свого вихованця, але й передає частинку тепла кожному глядачеві на виступах.
– Я рада, що маю змогу навчати дітей цього мистецтва. Адже воно виховує, вчить та загартовує. Щоб відмінно передати емоції мовою рухів, щирості почуттів замало, необхідна ще досконала техніка жестів та рухів. А це – багатогодинне тренування, це терпіння, це старання, це синці й травми, це неймовірні фізичні навантаження. Тому танці, перш за все, дисциплінують та загартовують силу волі.
До того ж почати займитися танцями можна у будь-якому віці, переконана хореограф. Рухи під музику позитивно впливають на весь організм й знімають психічне навантаження.
– Танцюючи, ви відчуєте приплив сил та енергії, – запевняє Яна. – Просто спробуйте самі. Увімкніть музику того чи іншого напрямку, який вам подобається, і – вперед! Коли вас накриє хвиля почуттів, ви зрозумієте, що таке справжнє мистецтво танцю!
Юлія МАКОВЧУК