Пісня - супутниця долі Меланії Миколаївни Поліщук. Народилася Меланія Миколаївна в 1939 році. Після Перемоги в 1945 році пішла в школу. Закінчила 1952 році 7 класів Немиринецької школи. Важке післявоєнне босоноге дитинство не дало можливості Меланії продовжити навчання, 14-річним підлітком вона йде працювати на свиноферму. Працюючи свинаркою їй і подругам, які з нею працювали завжди допомагала пісня.

Ранком та вечорами, розносячи корм важкими відрами і повертаючись додому, дівчата виливали душу в піснях. Весело святкували дівчата Андріївські вечорниці та Новорічні свята. Та одного разу під час Андріївських вечорниць чорнобровий красень Петрусь закохався в чарівну співачку Меланію. Місцеві хлопці її часто називали «Зикіна». Але ця юна любов тривала не довго. Петра забирають в ряди Радянської Армії а Меланія лишається чекати свого судженого три роки. А в думках Петра було лише одне: «Что бы меня далёкая любимая ждала». У цей важкий для дівчини час на допомогу приходять пісні. Дівчата організовують в сільському клубі концерти, вечорами на кожній вулиці лунають дзвінкі пісні. Та нарешті настав найщасливіший день у житті закохоних. Повернувся її Петрусь з довгоочікуваної служби.
12 лютого 1961 році Меланія і Петро поєднують своє життя на весільному рушнику, якого талановита майстриня вишила власноруч.
В 1961 році у подружжя народжується донечка Таміла, а невдовзі у 1966 році Алла. Влітку працюючи ланковою, тяжко наробившись за цілий день, жінка повертаючись додому йшла тільки з піснею. Незважаючи на важку працю і домашні клопоти, Меланія Миколаївна не залишала свою творчу діяльність. Взимку 60-х р. був запланований фестиваль у Житомирі. Ввечері покинувши дівчаток зі старенькими батьками, біжать з чоловіком на підготовку.
Петро також маючи гарний голос, разом зі своїми друзями механізаторами зайняв перше місце в районному будинку культури, їдуть на фестиваль в Житомир. У 1970 р. у сільському будинку культури організовують молодіжний вокальний колектив. У 1980 р. колективу присвоєно звання «Зразковий».
Дівчата маючи запальну енергію і прекрасні голоси продовжують колективно виступати по Житомирщині. У 90-му році «Зразковому» колективу присвоєно звання «Народний колектив української пісні». Меланія була в колективі солісткою, вона навчала молодий народний хор старовинних пісень.
«Народний коллектив» радував своїми піснями односельців у всі свята року.
Хочеться згадати на якому високому рівні колектив проводив реєстрацію шлюбу.
І от прийшов ювілей подружнього життя. Не багато і немало - 50 років прожили разом Меланія з Петром. Але є ким гордитись. Виховали і дали путівку в життя двом дочкам, якими дуже гордяться. Дочки Таміла з чоловіком Миколою та Алла з чоловіком Юрієм подарували ювілярам три внучки: Мариночку, Вероніку та Оленочку.
Хай їм усім усміхається життя і буде краще майбуття.

Віра Поліщук