«Щоб ти жив у часи перемін» – ці слова древній мудрець та філософ Конфуцій, як побажання ворогу, сказав дві тисячі років тому, і вони актуальні і понині. Адже в часи змін немає стабільності, усталеного укладу життя. Зміни, які призвели до нестабільності, взаємної недовіри, проходять у Ягнятині. 

Але трішки передісторії.
Був заможний колгосп-мільйонер імені Тімірязєва, який об’єднував Ягнятин, Карабчиїв та Плоску. З розвалом Радянського Союзу, поступово розпалось міцне господарство. Плоска та Карабчиїв стали господарювати окремо. Згодом колгосп перейменували у колективне сільгосппідприємство. Та господарювати з різних причин ставало важко. У ті господарства, які самостійно не могли вижити, вливались кошти інвесторів. Знайшовся такий і у Ягнятині. ПСП імені Цюрупи, яке до того ж мало у своєму активі цукровий завод, орендувало землі ягнятинських, карабчиївських, плосківських, верхівнянських, бистріївських та мусіївських селян. Обіцяли високі врожаї цукристих, зернових, розвиток тваринництва тощо. Перші роки господарювання обіцянки виконувались. Але згодом заробітні плати селян ставали меншими, врожайність знижувалась, надої впали. Працівники господарства почали отримувати мізерну заробітну плату із значними затримками, податки сплачувались із запізненням, після неодноразових звертань районного керівництва. Ситуація ставала неконтрольованою
Разом з тим, настав довго- очікуваний для орендодавців термін закінчення договорів оренди земельних паїв. Вони шукають нового інвестора, який би згодився працювати на їхніх землях на більш вигідних для селян умовах. Ніби то й знайшли. Представники Шамраївського цукрового заводу почали укладати угоди на оренду земельних часток (паїв) з їхніми власниками. Значна частина селям згодилась продовжити співпрацю із ПСП ім.Цюрупи. Вільному – воля. Кожен має право самостійно розпоряджатися своєю власністю.
Та сталося те, чого мало хто і очікував. ПСП ім. Цюрупи передає корпоративні права іншій компанії, яка готова виправити ситуацію. Уже погашені усі заборгованості по заробітній платі, податках. Завозять посівний матеріал, стратеги компанії розробляють довгострокові плани на подальше господарювання, зустрічаються з орендодавцями, планують не тільки утримувати, а й розширювати тваринницьку галузь, – основне місце роботи більшості селян.
Саме з цього моменту і почало село ділитись. Хто уклав угоди із представниками Шамраївського цукрозаводу, бажають передати в оренду крім землі ще й майно. Хто залишається з попереднім орендарем, майно залишають там же. Саме майно і стало тим каменем спотикання, який ділить село навпіл.
Саме в цій ситуації мав би зайняти правильну позицію сільський голова. Не вносити розбрат у громаду. Не годиться людині, яка має залагоджувати будь-які конфлікті ситуації у громаді (для чого вона й обрана цією громадою) захищати інтереси однієї із сторін. Кожен власник земельної частки (паю) самостійно вирішує, з ким і на яких умовах йому дальше господарювати. Так же само і з майном. Але сільський очільник В.А.Тимошенко ініціював інвентаризацію майна, яким на правах оренди користується ПСП ім. Цюрупи, не залучивши до цього спілку співвласників майнових паїв, як того вимагає чинне законодавство. Слід зауважити, що ініціатори звертались до голови комітету співвласників майна Г.Г.Щербатюк з проханням надати матеріали по паюванню, щоб звірити, чи є розбіжність у наявності майна з початку паювання, і на даний час. Проте, голова комітету відмовилась надати будь-які матеріали і на збори не прийшла. Тоді ягнятинці пішли іншим шляхом. Вони створили комісію обліку майна, яка здійснює його перепис. Хоча, це повноваження комітету співвласників майна, який обраний спілкою. І якщо цей комітет не виконує свої повноваження, логічно було б його переобрати. Адже це зареєстрована юридична особа, яка відповідає перед власниками майнових сертифікатів та перед законом. Комісія обліку майна не легітимна у будь яких своїх діях. Комітет співвласників майна можна переобрати на загальних зборах з представництвом не менше двох третин власників майнових сертифікатів.
За висновками комісії, значна частина майна відсутня. Саме про це і йшлося на загальних зборах власників майнових паїв ініційованих комісією обліку майна та сільським головою, які відбулися минулої суботи. Власників турбує, що майно, яке відноситься до майна пайовиків відповідно до структури розпаювання, значно зменшилось. Людей хвилює, що за рахунок їхнього майна підприємство, яке наразі користується ним, вирішує питання зі своїми кредиторами. Але на цих зборах не було дві третіх власників майнових паїв. Уже тому їхні рішення не легітимні, хоча учасники зібрання майже одноголосно проголосували про передачу майна одному з орендарів земельних паїв. Та частина власників майна уже продала майнові сертифікати за 70% їх вартості іншому орендарю земельних паїв. Тобто, цілісним комплексом передати майно в оренду одному із орендарів не вдасться.
Більше трьох годин шуміли збори. Були і образи односельчан, і погрози на адресу одного із орендарів, і взаємні звинувачення. Та не було спільності. Не було єднання громади. Не хотіли присутні слухати, що їм кажуть і радять фахівці. Вони заздалегідь прийняли для себе рішення, яке, на їхню думку, єдино правильне. Але чи відповідає воно нормам законодавства. Цього вони не хотіли чути, як би їм не пояснювали.
Не вислухали юриста ПСП ім. Цюрупи В.І.Баланенка, який хотів донести інформацію про нових власників підприємства та форми і методи подальшого господарювання, не вислухали першого заступника голови райдержадміністрації П.І.Пилипчука, який закликав підходити зважено до вирішення питань, не слухали начальника відділу аналізу і прогнозу управління АПР РДА Г.М.Телінкевич, яка намагалася роз’яснити правові основи майнових відносин. Та й самі себе не чули ягнятинці. Як дальше розгорнуться події, покаже час. Однак, розділити громаду легко, а з’єднати потім надзвичайно складно. Та й варто запам’ятати, що склеєне, з’єднане, це вже не єдино ціле.
Василь КАЩУК