Ой, дорого дальня, повертай до мами, буде в її косах менше сивини…

«Мамочко, матусю, мамо!» Перше та незамінне слово, яке вимовляє дитина. Воно, наче пісня, ніжне та мелодійне, сповнене любові та тепла. Для кожного з нас матуся є втіленням всього мудрого та цікавого. Добра, ласкава, щедра, весела, ніжна… Саме вона дарує нам життя та вливає в наше серце все те, що стане нам в нагоді в майбутньому. Лише мама молиться ночами та хвилюється днями за своїх дітей, за те, якою буде їхня доля. Сильне і водночас слабке материнське серце обливається кров’ю за найменшу нашу поразку в житі, за кожну пролиту сльозу. Матуся завжди вислухає, дасть слушну пораду, навчить, допоможе… Ніхто так щиро та завзято не радіє за наші успіхи чи досягнення, як рідна та найкраща в світі ненька. За все це ми їй дуже вдячні.
Та як часто вже дорослими ми легко, без роздумів, можливо, й не навмисне ображаємо своїх матерів. Та лише мама завжди вибачить навіть найгіркішу образу. Так і ми маємо вибачати та підтримувати своїх матерів. Віддячуючи їм за те тепло, яке вони дарували нам протягом життя.
Тільки з часом, коли минають роки, все змінюється. Викохані в любові та злагоді діти розлітаються із рідної домівки, мов журавлі у вирій. І не стримає мама гіркої сльози чи то від щастя, що діти нарешті знайшли свою долю, чи то від туги, що залишилася сама…
Та куди б не завела нас доля, а дорога до рідної домівки не заросте споришем, адже скільки житимуть наші батьки, стільки й ми будемо приїздити до них в гості. Та іноді життя складається по-різному. За щоденними турботами та проблемами діти не знаходять навіть хвилинки, щоб зателефонувати додому. В ту мить ми не замислюємося, що для мами кожен наш дзвінок – це щастя, яке додає сил та продовжує її життя. Лише тоді, коли ми залишаємося без мами, ми жалкуємо про ту незнайдену хвилину, яку втратили… В спогадах раз-по-раз зринають щасливі та безтурботні моменти з дитинства, коли поруч була щаслива та усміхнена матуся…
Тому ніколи не цурайтесь рідної домівки і неньки. Низький уклін Вам, матері, за все те, чого Ви нас навчили. Ми завжди будемо пам’ятати і згадувати всі Ваші настанови та поради… Та з великою гордістю втілювати і виховувати їх у наших дітях.
Наталія ШУЛЯК