09:32 «Мій рідний край, моя земля» | |
| «Мій рідний край, моя земля» Село є на нашій Вкраїні – І ліс тут, і річка, і поле, Лунають пісні солов’їні І діти спішать до школи. Лани тут розлогі пшениці І люди невтомні живуть. Це все – Городок – любе місце, Дороге нам і миле все тут. «Йду рідним селом, де панує золото-багряна красуня-осінь. Буйний листопад безжально зриває з берізок останні їхні надії, що листочками летять додолу. Невесело шепочуться з вітром рідні тополі. А онде, над річкою, пишається своєю дивною вродою калина…» Таким ліричним відступом розпочали ведучі, учні 9 класу, свято рідного села в Городоцькій школі. Перша літописна згадка про Городок належить до 1257 року. Що стосується походження назви села, то, можливо, це був городок, спеціально створений для оборони від татаро-монгольських загарбників. За іншими легендами, назва «Городок» походить від прізвища наймита Городецького, якого за сумлінну довготривалу службу пан нагородив землею, де і заснувалося село. Сам пан жив у Власенках. Нині вся територія колишнього поселення зайнята лісом і має назву Урочище Власенки. Природною назвою Городка є річка Білуга, яка простягається на 52 км і бере свій початок у с. Зелене Ружинського району із джерела «Зелена криниця». Протікає вона через села Житомирської та Вінницької областей і впадає в річку Рось, праву притоку Дніпра. Про колишню назву річки – Пракседа – в селі побутує легенда. Історичною пам’яткою села є водяний млин, побудований близько 1886 року, а також церква, що від року свого заснування, 1788-го, пережила багато перетворень, та сьогодні оновлена і приймає прихожан на всі великі релігійні свята. Село з двох боків оточують ліси: урочище Перепіща та урочище Власенки. Тут рови-траншеї та ями-воронки від зірваних снарядів нагадують про кровопролитні бої Великої Вітчизняної війни. Уродженцем Городка є український радянський письменник та літературо-знавець Арсен Олексійович Іщук. «В 1969 році в селі побудована нова школа, в якій ми всі сьогодні навчаємось. Навчаємось любити і шанувати свій край, свою землю, своїх людей». Цими словами ведучі закінчили короткий екскурс в історію села і перейшли до наступної частини програми – розважально-пізнавальної. Школярі активно приймали участь у вікторині та конкурсах, де вони могли показати свою обізнаність в історії, господарстві, особливостях розташування та розбудови свого села. Цікавим був конкурс мрій, де кожен клас мав представити свою мрію, яка б стосувалася добробуту села, та запропонувати шляхи її втілення. Гармонійно вплелись у тему заходу пісні «Край, мій рідний край», «Моє село» та танець «Моя Батьківщина» виконані учнями 4, 5 та 7 класів. На святі рідного села було підбито підсумки та нагороджено переможців конкурсу учнівської творчості «Моє рідне село», який тривав у школі протягом трьох тижнів. На розсуд журі були представлені учнівські роботи різних жанрів: пісні, твори, вироби з природного матеріалу, малюнки. Переможцями конкурсу стали учениця 9 класу Контуш Лілія, учениця 7 класу Кухтєй Настя та учні 5 класу Гнатюк Віка та Хмельницький Богдан, які й були нагороджені цінними подарунками. Сподіваюся, що кожен з учасників свята усвідомив свою відповідальність за чистоту, добробут, красу своєї маленької батьківщини, місця де народився. Хочеться вірити, що дружно сказані школярами слова стануть пророчими: Підростем і добудуєм, І примножим, й збережем, І посадим, і доглянем, По шляху добра підем. І розквітне, як садок, Село рідне – Городок! Лілія КРАВЧЕНКО, вчитель української мови та літератури Городоцької ЗОШ І-ІІ ст. | |
|
| |
| Всього коментарів: 1 | |
|
| |
