необхідності скасування мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення, але далі розмов справа не рухається. Одноголосно всі визнають, що причина в відсутності відповідної законодавчої бази. Зокрема, це Закони України «Про ринок землі» та «Про державний земельний кадастр».

«На законодавчому рівні необхідно визначити не лише умови продажу земель, – говорить Ігор Вержанський, перший заступник начальника Головного управління Держкомзему у Житомирській області, – а й чітко виписати жорсткі критерії, які б стали перешкодою для їх неефективного використання, зміни цільового призначення, спекуляцій на ринку землі та інших дій».
Проектом Закону України «Про ринок земель» пропонується утворити державну спеціалізовану установу з управління землями сільськогосподарського призначення державної власності. Одним із основних завдань спеціалізованої установи є проведення землеустрою, консолідація та забезпечення охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Враховуючи величезну важливість прийняття Закону України «Про ринок земель», його принциповими завданнями можна вважати:
> законодавче визначення принципів та механізмів державного регулювання ринку земель;
> запровадження механізмів попередження недобросовісних дій суб’єктів ринку земель, пов’язаних із продажем земельних ділянок за заниженими цінами, а також досягненням суб’єктами ринку монопольного (домінуючого) становища;
> деталізацію умов цивільно-правових угод, за якими може здійснюватися відчуження речових прав на земельні ділянки;
> попередження спекулятивних операцій із земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
Прийняття закону України «Про ринок земель» із урахуванням запропонованих підходів дозволить створити правові передумови для запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, який передбачатиме обмежене державне регулювання процедури відчуження власниками речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що забезпечить запровадження ринкового економічного обороту речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення із одночасною мінімізацією його потенційних негативних суспільно-економічних наслідків.