Перед початком уроку діти  заспівали пісню, славлячи життєвий дух миру.
Я була запрошена як дитина війни. Проживала наша сім’я в центрі Ружина, де тепер Монумент слави. Всі події проходили на моїх очах.
Початок війни оголосив диктор Левітан по радіо, що 22 червня о 4 годині ранку почалася війна без попередження. Діти дуже уважно слухали ці спогади про жахливі наслідки війни, визволення містечка Ружин в грудні 1943 році.
У Ружині була створена німецька комендатура. Під її керівництвом працювали по-ліцаї, перекладачі та інші запроданці, які зустрічали фашистів з хлібом-сіллю в червоних чоботях. Зразу розпочалися розправи над мирними жителями, розстрілювали людей, особливо євреїв.
Їх зганяли до ями, ставили біля краю і стріляли в потилицю. Вони падали туди ще живими, та яма ворушилася ще де-кілька днів.
Також влаштовували облави, забирали дівчат та хлопців, відправляли їх на роботу в Німеччину та в табори смерті. Особливо лютували німці через те, що змушені були відступати, бо наші війська розпочали визволення.
В цей час було дуже неспо-кійно, кругом пожарища, стрілянина. Ми дуже боялися, ховалися під ліжко, вкриваючись подушками, щоб куля не пройшла. Маму просили піти в сховище, яке було в середньому будинку в підвалі. Коли нас мама привели туди, там було дуже темно, переповнено, бракувало повітря.
Невдовзі почули голос зверху: «Товарищи, выходите. Мы – советские солдаты». Ми вийшли з підвалу, прийшли в свій будинок. Там було багато солдатів. Мені тоді було трохи більше восьми років.
Я пам’ятаю, з якою радістю зустріли ми визволителів. Солдати брали нас на руки. Ми їх розпитували про те, чи не зустрічали на фронтах наших батьків, які воювали на війні, а вісточок не було ніяких, бо точились криваві бої.
Солдатів частували гарячими стравами, дякували за великий подвиг на славу Батьківщині.
Дуже добре, що вчителі зна-йомлять дітей з історією Вітчизни і зокрема нашого селища. Учні виховуються в дусі патріотизму, любові до рідного краю, віддаючи шану тим, хто визволяв нашу землю від фашистів.
Нехай майбутні покоління, ці допитливі розумні школярі та всі люди, не знають війни ніколи, бо такою дорогою ціною дісталась Перемога 1945 року.
Валентина Миколаївна ЛУК’ЯНЕНКО,
дитина війни,  ветеран праці