ОСІННЄ ПРОЩАННЯ

Осіннє небо плаче вже дощем,
Осіннє листя під ногами помирає.
Дерева вже роздягнуті ущент,
В саду останні квіти відцвітають.
Останній ключ у вирій відлетів,
Любов зівяла мов осіння рожа.
Ти осінь відпускати не хотів,
Та втримати її на жаль не можна.
Останній промінь душу зігріва
Й затягне хмара небо, що над нами.
Вже соловей в саду не заспіва
І не розбудить ранніми піснями.
Я спогади усі віддам ночам,
Зустріли ми осіннєє прощання.
Блиск щастя не повернеш вже очам
І серцю не повернеш вже кохання.
Олександра Свєтлова