Право на пенсійне страху-
вання в Україні мають також громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств та організацій, міжнародних орга-нізацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України).
Всі інші громадяни, які сьогодні виїжджають на заробітки за кордон і не сплачують страхові внески до Пенсійного фонду України, не матимуть права на пенсійне забезпечення за цей період.
Однак з 1 січня 2004 року Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» громадянам України, які працюють за кордоном, надана можливість добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
Порядок взяття на облік в органах Пенсійного фонду України, укладення договору та форма Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування для зазначених осіб визначено в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. за №21-1 та зареєстрована у Міністерстві юстиції від 16.01.2004 р. За №64/8663.
Отже, громадяни України, які працюють за межами України, мають право укласти договір про добровільну участь у солідарній системі пенсійного страхування, сплачувати страхові внески до цієї системи, а коли досягнуть відповідного віку – отримати належну їм пенсію. Законом дозволено при укладанні договору про добровільну участь обумовити суму, що буде сплачуватись особою. При цьому слід пам’ятати, що від суми сплачених внесків буде залежати розмір майбутньої пенсії.
Разом з тим, на сьогодні Україною підписано низки міжнародних договорів (угод) з питань соціального забезпечення, якими встановлено інші, ніж зазначено вище, правила пенсійного забезпечення громадян.
Основним принципом таких угод є те, що держави домовляються між собою про збереження пенсійних справ громадян, які працюють на територіях цих держав, або переїжджають з території однієї держави на територію іншої. У кожному договорі (угоді) визначаються положення, за якими це право буде гарантуватись.
На сьогодні Україною укладені та діють договори з країнами Співдружності Незалежних Держав, а саме: Азербайджанською Республікою, Республікою Вірменія, республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Киргизькою Республікою, Республікою Узбекистан, Республікою Таджикистан, Республікою Грузія, Республікою Молдова, Російською Федерацією, Туркменістаном. Це означає, що трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, враховується тією державою, в якій проживає працівник. Розмір пенсії обчислюється за нормами і у розмірах, передбачених законодавством країни проживання пенсіонера. У разі переїзду пенсіонера з території однієї держави на територію іншої виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо в державі за новим місцем проживання надається право на пенсію. Тобто, пенсіонер у своїх пенсійних правах прирівнюється до пен-сіонерів держави, куди він переїхав на постійне місце проживання. У разі, якщо законодавством країни нового місця проживання право на пенсію не визначається, країна попереднього місця проживання, зобов’язується переводити призначену пенсію до виникнення права на пенсію у країні проживання.