Голова районної ради ветеранів Володимир Пилипович Шуляк, незважаючи на свій вік, а 70-річний ювілей - поважна дата, продовжує трудитися. Така вже вдача і, очевидно, доля у ветерана - постійно працювати з людьми, захищати інтереси трудового народу. Як не кажіть, а за плечами понад 50 років трудового стажу. З них 23 роки - незмінний голова профкому колгоспу імені Леніна. Є про що згадати і розповісти людям. 

Розпочинав Володимир  свою трудову діяльність змалечку. Були важкі часи, адже народився в 1941 році. На його долю випало повоєнне лихоліття, голодомор 1947 року. Бідність у родині запанувала ще і тому, що за вісім кілограмів гороху, які батько Пилип Карпович приніс додому, щоб нагодувати дітей, його ув’язнили на вісім років. Вже після смерті Сталіна його реабілітували, але діти росли без батька, важко працювали за шматок хліба, випасаючи гусей та корів сусідам, а мама за трудодні гнула спину на колгоспному полі. Діти підростали - три хлопчики. Завдяки матері, яка була майстринею і ткала полотно з конопель, Володимир пішов у Плосківську початкову школу у штанцях, пошитих з домотканного полотна, пофарбованого розчином із бузини у синій колір. Такою була і сумка для книжок. Пізніше Володимир навчався у Ягнятині та Ружині. Хлопець мав нахил до музики, тому поступив на навчання у Житомирське культ-освітнє училище на заочний відділ по класу народних інструментів. У 1962 році був направлений на роботу худож-нім керівником будинку культури колгоспу імені Леніна. Для того, щоб хоч якось себе прогодувати потрібно було працювати. І він не цурався жодної роботи. Починаючи з 1953 року само-тужки, від добрих майстрів–сусідів, навчився майструвати і опанував професію столяра-червонодеревця. Це юнацьке захоплення допомагало йому протягом усього свідомого життя. І понині прекрасні столярні вироби, зроблені вмілими руками Володимира Пилиповича, прикрашають не тільки його оселю, але й світлиці багатьох жителів Ружина.
У 60-70-х роках в колгоспі трудилися понад тисячу працівників. Керівництво госпо-дарства приділяло велику увагу художній самодіяльності. Діяли драматичний та вокальний гуртки, тільки хоровий колектив налічував понад 45 чоловік. У художній самодіяльності брали участь керівники майже всіх виробничих підрозділів госпо-дарства. Художні колективи колгоспу імені Леніна брали участь у всіх районних та обласних оглядах.
Крім основної роботи Володимир Пилипович постійно виконує громадські доручення. Чимало років був секретарем комсомольської організації, редактором багатотиражної колгоспної газети «Прапор Жовтня». З 1975 року очолює районний будинок культури, де пропрацював чотири роки, а з 1982-го, за пропозицією колишнього керівника госпо-дарства М.М.Гибала, його обрали головою профспілкового комітету. З того часу він постійно займається захистом інтересів працівників колгоспу. В цей час оздоровленню людей приді-лялась велика увага. На санаторно-курортне лікування виділялось по 65 путівок на рік. За його безпосередньою участю чимало трудівників полів і ферм побували в оздоровницях не тільки України, але й Радян-ського Союзу. Допомагала йому у здійснені свох планів активна життєва позиція. Відмінний, дисциплінований працівник, високопрофесійний спеціаліст, хороший сім’янин, добро-порядний сусід - так про нього відгукуються люди. Володимир Пилипович гордиться тим, що пов’язав свою долю з передовим господарством району, яке, незважаючи на складні часи перебудови, переходу від планової до ринкової економіки, під керівництвом О.Ф.Колібаби не втратило свого економічного потенціалу, а навпаки-з року в рік нарощує виробництво сільськогосподарської про-дукції. У 2001 році він виходить на заслужений відпочинок, але продовжує працювати. В січні 2007 року його обрали головою районної ветеранської орга-нізації, де також постійно займається соціальним захис-том пенсіонерів. І сьогодні він націлений на продуктивну працю, аби допомогти людям. В нього чимало планів, задумок на майбутнє. Він постійно в русі. Зараз у ветеранів району чимало проблем, оскільки не загорами звітно-виборна кон-ференція районної ветеранської організації. Тому зараз у селах проводяться звітно-виборні збори сільських ветеранських організацій, на яких ветерани порушують питання соціально-економічних проблем своїх сіл. Слід зазначити, що районна влада йде назустріч ветеранам і допомагає їх вирішувати.
Володимир Пилипович разом з дружиною Тіною Григорівною прожили у парі понад 40 років. Виростили і виховали двох хороших дітей - сина Олек-сандра та дочку Оксану. Син працює у районному відділенні зв’язку Уктелекому, а дочка проживає та працює в облас-ному центрі. Діти часто на-відують батьків, постійно допомагають по господарству. Тіна Григорівна по життю постіно йде поруч із чоловіком і допомагає йому, а всі домашні клопоти та турботи виконуються спільними зусиллями.
Та час невблаганний, літа відлітають у вирій. Непомітно, в клопотах і турботах, журав-линими ключами швидко промайнули-пролетіли літа і на порозі стали. Сім десятків років накувала зозуля. Гай-гай, як давно це було, коли босоногим хлопчиськом, з полотняною торбою на плечах, ходив до школи, випасав корів, ганяв гусей, а сьогодні уже семи-десятирічний ювілей відзначає. З роси і води Вам, Володимире Пилиповичу, міцного Вам здоров’я та довголіття на радість сім’ї, дітям та всій родині.
Василь КОПАЧ