Народився Сергій Вікторович в Зоряному у родині кіномеханіка та листоноші. Окрім нього в сім’ї виховувалося ще двоє дітей. Будучи маленьким хлопчиком Сергій полюбляв співати… Він прислухався і намагався запам’ятати кожен звук, кожне слово із пісень, що лунали довкола. Тоді світ народної музики здавався йому неповторним та колоритним, сповненим захоплюючих історій та розповідей… Маленький Сергій, ще під час навчання в Зорянській початковій школі, неодноразово брав участь у концертах, радуючи глядачів своїм талантом. Не зійшов він із цієї стежини й коли продовжив навчання у Зарічанській школі… 
Саме внутрішня спрямованість і любов до пісні допомогла юнакові визначитися з майбутньою професією – він вступає до Житомирського культурно-освітнього училища на відділ духових інструментів. А вже в 1989 році, кваліфікованим спе-ціалістом, повертається до рідного району, щоб розпочати свою роботу в Ружинському будинку культури (де, до речі, працює й нині).
– Коли я тільки розпочав свій трудовий шлях, з’явилася ідея створення колективу, який би не тільки популяризував українську народну пісню, а й зміг би гідно представляти наш район, і на обласній, і на всеукраїнській сцені. Приємно, що тоді моя задумка знайшла відгомін у душах колег-однодумців, серед яких О.Хитрий, Л.Хитра, Г.Мартинюк, В.Ревун, І.Кожукало, П.Панасюк, Л.Ратинський… Ось так і «народився» наш «Щербів», а ми уже більше двадцяти років разом купаємося в океані української музики, шукаючи і показуючи людям пісенні перли нашого народу, – розповідає Сергій Вікторович.
Зараз в колективі працює 21 артист, які виконують, як відомі, так і не чуті досі на Ружинській землі українські пісні. А все тому, що Сергій Вікторович постійно вдосконалює пісенний репертуар – знаходить забуті музичні твори в художній літературі, обмінюється піснями з колегами з інших районів та областей України. Мабуть, дякуючи саме своєму керівнику, художній самодіяльний ансамбль «Щербів» неодноразово ставав лауреатами різноманітник конкурсів (колектив отримав ІІІ місце на обласному конкурсі ім. Анатолія Пашкевича «Мамина вишня», ІІ місце серед хорових колективів на Всеукраїнському конкурсі ім.Порфирія Демуцького, брали участь у фестивалях «Лесені джерела», «Рушники мого краю», святах козацької слави, які були присвячені 800-річчю битви під Берестечком тощо). А нещодавно артисти підкорили сцену ще й наших польських сусідів.
– Сергій Вікторович безсумнівно талановитий артист, поміркований, розумний та дисциплінований керівник. Ви навіть не уявляєте наскільки для нього важлива справа, якою він займається. Завжди допоможе та підкаже. А які він іноді красиві та чисті фонограми записує, просто диву даєшся. Музика, пісня та «Щербів» – це його життя, – розповідає директор Ружинського будинку культури Л.П.Хитра.
А поза роботою, Сергій Вікторович зразковий сім’янин. Разом з дружиною Любою, яка, до речі, методист районного будинку культури, виховують двох синів. Старший Максим зараз навчається у залізничному училищі. А менший Тарас, як зауважують колеги Сергія Вікторавича, мабуть, стане артистом. Хлопчик із задоволенням разом з татом відвідує всі репетиції «Щербова» і вже знає весь пісенний репертуар колективу.
Можливо, доля для кожного написана наперед, але думаю, вона залежить і від волі людини, її вибору, способу життя, діяльності, бо ми самі обираємо свій шлях, маємо можливість його уявити,а тоді й побачити насправді. Сучасний світ не дуже простий і ми живемо за новими нормами та правилами, які по суті надзвичайно відрізняються від тих, за якими жили навіть наші батьки. Відповідно, змінюються й смаки. Однак, приємно коли у світі довільної поп-музики, і зауважте, не завжди навіть україномовної, знаходяться, такі ентузіасти, як С.В.Нагорнюк, які популяризують українські пісні. Нажаль таких людей зовсім мало, проте вони мають вплив на аудиторію, яка так щиро чекає свого, рідного та етнічного. Вони працюють задля того, щоб жодна нота, жоден звук народної пісні не загубився у повсякденності.
Аліна Зінькова