У газеті «Ружинська земля» №32 від 5 серпня 2011 року був оприлюднений проект регуляторного акту про встановлення ставок єдиного податку. Місцеві підприємці звернулись у селищну раду із проханням не збільшувати ставки, оскільки їх тягар – стане непомірним. Але скільки насправді тепер платитимуть підприємці?

З першого січня 2011 р. вступили в дію одразу два закони,  що встановлюватимуть «правила гри» для приватних підприємців – Податковий кодекс України та Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
У зв’язку із законодавчими нововведеннями змінилась насамперед структура розподілу єдиного податку. Раніше, коли підприємець сплачував суму податку, Держказначейство перераховувало 43% суми в місцевий бюджет, 42% до Пенсійного фонду і 15% – до Фонду обов’язкового соцстрахування. Приміром, підприємець платив ставку єдиного податку 100 гривень. З них місцевий бюджет отримував 43 гривні, ще 42 – Пенсійний фонд і 15 гривень надходило на рахунки відповідних місцевих фондів соцстраху та безробіття. Це були фіксовані суми.
Тепер розподіл сплачених суб’єктом малого підприємництва сум єдиного податку Державною казначейською службою не здійснюється. Підприємець тепер сам перераховує необхідні суми на різні рахунки.
Як і раніше, 43% ставки єдиного податку підприємець перераховує до місцевого бюджету. Усе інше – це частина єдиного соціального внеску.
Єдиний соціальний внесок представляє собою консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі.
Тобто, від підприємця до Пенсійного фонду щомісяця має поступати 34,7% від мінімальної зарплати. Ця сума змінюється разом зі зміною мінімальної зарплати. За січень 2011 року ця сума складала 326,53 грн. У вересні вона буде становити 333,12 грн, у жовтні-листопаді – 341,80 грн, а в грудні – 348,39 грн.
Якщо ставка єдиного податку у вересні 2011 року становить 100 гривень, то всього потрібно сплатити 43 гривні до місцевого бюджету і 333, 12 грн – єдиного страхового внеску. Якби ставка була 200 гривень, то до місцевого бюджету потрібно було б сплатити 86 гривень, а сума єдиного податку була б такою ж, адже сума сплати до ПФУ не залежить від розміру податкової ставки, а лише від розміру мінімальної зарплати.
Так, підприємці можуть навести вагомі докази того, що їх витрати зростають. Але для порівняння погляньмо на відрахування із заробітної плати звичайного найманого працівника. Середня заробітна плата в районі у першому півріччі становила 1604 гривні. З них відраховуємо 3,6% єдиного соціального внеску (а для державних службовців – 6,1%) та ще 15% податку з доходів фізичних осіб, маємо майже 300 гривень відрахувань. Різниця невелика.
Тепер повернемось до ставок єдиного податку, які пропонує встановити селищна рада. Приміром, ви платили 100 гривень єдиного податку. Тепер цю ставку пропонують підвищити до 150 гривень. Рахуємо: до бюджету ви платили 43 гривні, а тепер платитимете 64, 5 грн (43% суми). Тобто реально ставка підвищилась не на 50 гривень, а на 21,5 грн. Якщо ви платили 80 гривень, а вам планують підняти ставку до 150 гривень, то реально вам доведеться доплатити не 70 грн, а 30,1 грн.
Тому для підприємця навіть за умов збільшення ставок єдиного податку реальні податкові платежі суттєво не збільшаться. Ціни на товари і послуги зростають постійно, тому залишати ставки на попередньому рівні немає можливості. А дитсадки, дороги, житлово-комунальне господарство потрібно утримувати, ремонтувати і, за можливості, покращувати.
Віталій Жарський