Козиній гній – найкраще  добриво для городніх рослин, його потрібно в два-три рази менше, ніж коров’ячого.
Козине молоко – це скарбниця життєво необхідних для організму вітамінів, в ньому утримується велика кількість фосфору, кальцію, калію, мікроелементів, незамінних амінокислот. На відмінну від коров’ячого, козине молоко має лужну реакцію, тому його успішно застосовують за підвищеної кислотності шлункового соку, гастриту та язви шлунку. Козине молоко не викликає алергічних реакцій на відміну від коров’ячого. Хороший терапевтичний ефект від застосування козиного молока отримують, коли лікують екзему, бронхіальну астму, коліт, серцеві й легеневі захворювання. За рахунок високого вмісту калію в молоці зміцнюється серцевий м’яз, організм звільняється від солей тяжких металів.
У молоці кіз міститься 4,5% білка, 4,4% жиру. Із козиного молока виготовляють масло, сир, бринзу.

Молоко у кіз надзвичайно апетитне і дуже корисне, але його слід пити ще теплим відразу після доїння. Воно дуже корисне для дітей, літніх людей. Козине молоко – це цілющий напій, який не поступається материнському молоку. Важливо, що кози практично не хворіють туберкульозом, а відповідно, не страшно пити його сирим. Існує думка про неприємний запах молока кіз. Все залежить від догляду – якщо тварина утримується в чистоті, то і запаху не буде.
І ще про козине молоко. На думку медиків, козине молоко завдяки великій кількості вітамінів В, В2, В12, С і А, рятує від гепатиту та є хорошим засобом профілактики лейкозу.
Кози не вибагливі до кормів. Добовий раціон складається із грубих кормів, коренеплодів і по 0,2 кг концкормів. У літній період пасовище, або 7-8 кг зеленої трави. Кози використовують будь-які пасовища, але на мокрих та заболочених їх випасати небажано, щоб не заразились глистами.
Небезпечно випасати кіз і на молодій люцерні, конюшині, горосі та інших бобових травах, які можуть спричинити здуття рубця. Вода для напування кіз повинна бути чистою, проточною або з колодязя. За умови хорошої годівлі, кози можуть давати 3-5 л молока на добу.
Добре годувати кіз необхідно і в період вагітності, особливо в другій половині, коли інтенсивно розвивається плід. Вагітність у кіз триває 5 місяців або 150 діб з коливанням плюс-мінус 3-5 діб.
Не менш як за місяць до окоту, якщо коза сама не перестане давати молоко, її потрібно «запустити», тобто припинити доїти. «Запускати» козу потрібно поступово, проводячи доїння все рідше і рідше, але під час кожного доїння молоко слід видоювати до кінця, щоб запо-бігти захворюванню вимені.
Після пологів козу напувають теплою водою і доять. Перші 2-3 доби козу годують помірно, кормами, які легко перетравлюються: якісним сіном, висівками, вівсом або свіжою травою. Потім переходять на збільшений раціон, згодовуючи крім сіна, макуху, дерть, коренеплоди або силос, які різко підвищують молочність.
Козенят утримують біля кози 2 місяці. На безмолочну годівлю козенят переводять з тримісячного віку, поступово, протягом 7-ми днів.
У народі кажуть, що у корови і кози молоко на язиці: як нагодуєш, так і надош. Якщо вірити легенді, молоком кози Амалфеї був вигодуваний сам бог-громовержець Зевс. В Стародавньому Римі молоком лікували селезінку, катаракту очей, дизентерію. Педіатри радять козиним молоком лікувати проноси та алергію дітям, які не можуть вживати молочних продуктів, виготовлених на основі коров’ячого молока.
Сам Бог велів нам споживати цей корисний продукт, який дарує людям молодість і здоров’я.