Протягом останніх десяти років житель Ружина Алік Григорович Кричківський працює водієм в СВК «Ружинський. На своєму сто тридцятому ЗІЛі перевозить різні вантажі у господарстві, але здебільшого обслуговує тік. Зараз підвозить у зал для очистки насіння ярих культур овесу та ячменю. Раніше підвозив насіня однорічних трав, а також доставляв насіння однорічних трав з поля на тік.

Під час закладання сплющеної кукурудзи  на корм худобі доводилось працювати вахтовим методом, з восьмої і до двадцятої. Зате в короткий термін заклали тисячу тонн цього поживного корму для громадського тваринництва. Робота є кожного дня. Незважаючи на чималі вже літа, адже водій уже три роки на заслуженому відпочинку, не полишає керма свого автомобіля. За 43 роки звик до далеких і близьких доріг. Така доля у шоферів – щоденно долати десятки, сотні, а інколи і тисячі кілометрів доріг. Поки дозволяє здоров’я і є бажання ветеран продовжує трудитись. 
Алік Григорович надзвичайно працьовита людина, добросовісний, його знають і поважають люди, – зазначає керівник господарства Олександр Феодосійович Колібаба. – Відповідально ставиться до роботи. Вчасно виконує всі доручення і намагається робити це повсякчас, працює так, як велить йому совість.
Шлях водія розпочинав з навчання у Житомирському професійно-технічному училищі №2, куди потрапив за скеруванням військомату. Відтоді він не розлучався з посвідченням водія, а професію шофера обрав на все життя. Звідси розпочались, потяглися у світ його далекі і близькі шляхи-дороги. По закінченню училища служив в армії у групі радянських військ в Німеччині. Коли повернувся додому, то відразу влаштувався на роботу в колгосп у своєму рідному селі Березянка, де пропрацював вісім років. У подальшому доля привела його в Ружин, де 18 років, перевозив найрізноманітніші будівельні матеріали у міжколгоспбуді. Ще 9 років трудився на підприємстві «Житомиррибгосп» і ось уже 10 років - в СВК «Ружинський».
За час роботи водієм у різних організаціях йому довелось побувати в багатьох містах України, зокрема, Києві, Одесі, Здолбунові, Камянці-Подільському і багатьох інших, а найбільше, майже через день, в обласному центрі – Житомирі. Куди б не їхав у відрядження, Алік Григорович завжди пам’ятав, що дорога вимагає від водія пильної уваги, а тому і не первищував швидкості, не нехтував тенікою безпеки, дотримувався правил дорожнього руху. Саме завдяки розсудливості, обережності та високому професіоналізмові з далеких і близьких доріг водій зажди повертався додому у доброму здоров’ї та хорошому настрої. А ще він любить машину, прислухається до роботи двигуна, вчасно обслуговує її і вона надійно служить своєму господареві. Професія водія стала для нього близька і рідна, без неї не уявляє свого життя.
І хоч сивина постукала у скроні, на заслужений відпочинок пора, та ветеран продовжує працювати і добивається успіхів у роботі.
Як давно це було, – згадує А.Г.Кричківській, а так немовби вчора ходив до школи у Березянці, допомагав батькам по господарству. Важкі були часи, не було в що одягнутися, взутися, поїсти. Потрібно бло змалечку важко працювати, аби заробити на шматок хліба. Та все пройшло, пролетіло, промайнуло і тільки десь там у глибині душі залишилась згадка оповита смутком про ці далекі дитячі роки. Загалом його життєва дорога не була встелена трояндами. Рятува, поїла і годувала його та сім’ю тільки щоденна, копітка праця, як на роботі так і вдома.
Народився і виріс Алік Григорович у Березянці, там закінчив восьмирічну школу. Повну середню освіту здобув у Мовчанівці. Здобувши професію водія він залишився вірним їй на все життя. Разом з дружиною Людмилою Денисівною виростили двох дітей, дочекались онуків і сьогодні. А.Г.Кричківський працює водієм, не полишає своєї любимої професії, допомагає дітям та онукам. Тож з професійним святом Вас шановний. Нехай ще довго стеляться Вам далекі і близькі дороги.
Василь КОПАЧ