Всі події та персонажі вигадані, будь-який збіг вважати випадковим.

Звичайний грудневий день. Він зайшов до неї. Зайшов просто для обміну привіту і для обміну поглядів. В його очах ця знайома для нього людина, стала зовсім не тою, що завжди. А тою, з котрої важко було відвести погляд. Їхні погляди пересікались до цього не раз. Але сьодні вони пересіклись під іншим кутом, під кутом сидів Амур і спостерігав за ними. Стріла пролетіла зі швидкістю світла ( 299 792 458 м/с ). Він відчув легкий, приємний біль в області лівої грудної частини. І відчув як тестостерон активно почав вироблятися. Ні, сказав Він собі - хутчіш кивай звідси пятами поки не пізно. Поки ти не закохався. Він вийшов з кабінету, і попрямув по самісінькому центрі Ружина. Перед очима була лиш Вона. Вона. Вона сиділа на своєму робочому місці, і навіть не помітила як Він вийшов. Не помітила.

Не помітив і Він, що Амур наздогнав і на льоту спробував витягнути стрілу із його спини. Впершись обома ногами в його спину, він потягнув за стрілу. Витянувши, швирнув її по східцям. Розбирайтесь самі у своїх почуттях, подумав Амурчик. Малий шибиник присів на підвіконня, і затягнувся червоним мальбором. Густий дим наповнював його прозорі легені. Амурчик перебував у роздумах. Цікаві ці істоти люди. Кохають одних, зізнаються іншим, сплять з третіми, пишуть четвертим, підморгують пятим.

Нарешті робочий день добіг кінця. Зачинивши двері кабінету, Він потинькував додому.

Пульт ліниво перемикав канали плазмового телевізора, сконцетрувавши увагу на Discovery, Він через декілька хвилин задрімав. Зазвичай Він не приділяв великого значення снам, їх Він і не намагався запамятовувати та відтворювати. Але цієї ночі, сон заполонила Вона. Заполонила територію, простір, в якому панував сон. Тестостерон з адреналіном зашкалювали. Його кинуло в гарячий піт. Прокинувся від неймовірного збудження. Годинник показував пяту годину ранку. Щоб трішки охолонути, Він прийняв контрастний душ. Але адреналін ще відчувався в організмі. Так як на дворі ще не розвиднілось, Він вирішив зробити ранкову пробіжку, щоб остаточно розвіятись від тих емоцій, які пережив уві сні.

Стадіон Ружинської гімназії самотньо спостерігав за небом. Як місяць передаватиме естафету сонцю.

Пробігаючи друге коло, відчув що на стадіоні Він не один. Перевівши погляд на лавочку, помітив дівчину. Судячи по її виразу обличчя, вона милувалась ранковими зірочками, які мерехтіли наче підморгуючи їй. Зацікавившись незнайомкою, Він підійшов до неї. Не промовивши ні слова, присів. Він впізнав її одразу. Даша. Дарина, чому, навіщо вона знову зявилась в його житті.

За три роки до цього.

Пятниця. Людей на автовокзалі Житомира назбиралось дофіга. Ну як завжди у пятницю. Студенти рвуться додому, спішать, біжать, летять. Ритм життя для них в цей день особливо критичний. Тримаючи в руках білет, Він увійшов в автобус Житомир-Ружин. Знайшовши своє 11 місце, видихнув з полегшенням. Його сусіднє місце залишалось ще вільним. Народ пропихався до автобуса. Сидячі, стоячі, лежачі місця були майже вже заняті. До салону автобуса забігла захекана дівчина, років двадцяти, подивившись у білет, промовила сама до себе : «12 місце».

Далі буде...