Крім того, хороший спеціаліст мусить бути  тактовним і доброзичливим, уміти переконувати пацієнта. Тисячі мешканців Ружинщини з вдячністю пригадують, як вчасні оперативні втручання лікарів-хірургів районної лікарні Петра Васильовича Биченка, Петра Микитовича Печенюка, Анатолія Дмитровича Омельчука, Володимира Олексійовича Коломійця врятували їх життя, допомогли зберегти здоров’я.
Сьогодні їх благородну справу продовжує молоде покоління лікарів. У 2008 році хірургічне відділення ЦРЛ очолив Михайло Станіславович Поповський, пліч-о-пліч з ним працює лікар-ординатор Іван Йосипович Швайгер. Для обох професійна стезя почалась в особливих умовах.
Мешканці району знають,
що був відтинок часу, коли навіть за найменшим хірургічним втручанням потрібно було їхати у медзаклади сусідніх районів чи в обласний центр – в Ружині був кадровий дефіцит. Обидва лікарі потрапили в наш район за державним розподілом. З часом освоїлись і залишились в районній лікарні. Так, частково перейнявши досвід старших колег, навчаючись на курсах, а в основному – самостійно у реальних умовах, молоді хірурги прагнули повернути репутацію лікарні та довіру людей.
– Дещо вже вдалося, – ділиться М.С.Поповський. – Хворі вже не їдуть десь далеко, а лікуються у місцевій лікарні. Звісно, здебільшого займаємось ургентною хірургією, що вимагає швидких і точних дій. Трапляється, і серед ночі оперуємо апендицит чи грижу. Та й у свята не завжди виходить побути вдома з сім’єю. От у новорічні свята рятували пацієнта, який потрапив з гангреною кишківника. Та мусиш виконувати свою роботу, адже на карту поставлено людське життя. Планові ж операції, які потребують підготовки пацієнта, спеціальних досліджень, в основному проводять обласні лікарі.
Сучасна хірургія як галузь більшою мірою орієнтується на реконструкцію, тобто відновлення чи заміну пошкоджених органів. В умовах районної лікарні цим займатися надзвичайно складно. Та наші лікарі, наприклад, віднедавна почали застосовувати такий метод, як укріплення синтетичною сіткою гриж.
Професія хірурга вимагає від лікаря і фізичної витривалості, адже операція може тривати від десятків хвилин до декількох годин. Можливо, тому так мало серед хірургів трапляється жінок. Хоча зараз в хірургічному відділенні проходить інтернатуру тендітна дівчина – Ольга Володимирівна Цехмейструк.
– На жаль, в нашій країні ще дуже низькою залишається культура здоров’я, – розповідає завідуючий відділенням М.С.Поповський. – Адже замість того, аби за перших ознак хвороби звернутися за кваліфікованою допомогою, люди займаються самолікуванням, або ж зволікають з візитом до лікаря до останнього. Приміром, нещодавно одна жіночка, у котрої було нагноєння пальця, звернулась до нас за допомогою вже після того, як перепробувала усі народні рецепти. А прийди вона вчасно, лікування не було б таким тривалим, та й коштів довелося б на ліки витратити у декілька разів менше.
Так, ніде правди діти, лікування сьогодні дороге. За словами лікаря, з консолідованого бюджету на медикаменти на кожного хворого виділено 3 гривні на добу. А що можна купити за такий мізер? От і доводиться не лише працюючим, а й пенсіонерам, людям пільгових категорій діставати власні гроші.
На харчування хворих спрямовується щодоби близько 2,8 грн. Та харчують в райлікарні непогано – за рахунок власного підсобного господарства та овочів, зібраних населенням району.
– Державні кошти спрямовуємо виключно на захищені статті: заробітна плата з нарахуваннями, оплата за використані енергоносії, невідкладна допомога та харчування хворих, – повідомив начальник відділу охорони здоров’я РДА В.В.Ніколайчук. – Усе інше, як-от: ремонт у відділенні, придбання пмеблів, заміна вікон тощо – доводиться робити за кошти спонсорів.
Хірургічний стаціонар містить ліжка власне хірургічні, травматологічні, урологічні й отоларингологічні. Палати цілодобового стаціонару наразі заповнені пацієнтами, серед них є й люди похилого віку, які мають хронічні хвороби і потребують не лише лікування, а насамперед уважного й чуйного ставлення. Доглядають хворих медсестри, кожна з яких сумлінно виконує свої професійні обов’язки. Щодня їм потрібно правильно роздати ліки, зробити ін’єкції чи перев’язку, підготувати пацієнтів до досліджень та операцій, стежити за їх станом після оперативного втручання. Не завжди спокійні випадають і нічні чергування, недарма серед лікарів побутує звичай не бажати спокійного чергування наступній зміні. Саме медсестри підтримують хворих добрим словом. А їх досвід дає можливість інколи й дати пораду лікарям.
Уже більше двох десятиліть тепло своїх сердець дарують людям медсестри Ніна Анато-ліївна Шатайло, Інна Іванівна Григорчук, Таїсія Петрівна Коваленко, Валентина Вікторівна Грущинська, Людмила Миколаївна Семенюк, Валентина Іванівна Польгун, Тамара Василівна Мазур, Тетяна Миколаївна Слюсарчук. Старшою медсестрою наразі працює Валентина Володимирівна Рогулько. Найбільший стаж роботи – 36 років – має у відділенні перев’язувальна медсестра Зіна Степанівна Галушко. Готують хірургічні інструменти, перев’язувальні матеріали, асистують хірургам операційні сестри Зіна Вікторівна Павлівська, Галина Василівна Бутківська та Таміла Федорівна Шморгун. Створює затишок у палатах, стежить за чистотою сестра-господиня Наталія Анатоліївна Семчук. Допомагають їм 14 санітарок.
Адміністрація ЦРЛ дбає про поновлення матеріально-технічної бази відділення – є необхідний інструментарій, устаткування, минулого року придбали сучасну дихальну апаратуру, а на днях мають привезти новий хірургічний стіл. Хоча лікарі зауважують, що було б добре, якби ще й бронхоскоп був для безпосереднього огляду слизової оболонки трахеобронхіального дерева.
Для будь-якого колективу головне – це взаєморозуміння й повага одне до одного.
– У нашому відділенні панує дружня атмосфера, усе намагаємось вирішувати колегіально, дослухаючись до порад колег, – зазначає М.С.Поповський. – Трапляються, звісно, виробничі суперечки, але і їх вирішуємо у діалозі. Тому хочу у переддень професійного свята привітати усіх працівників відділення, а разом з ними і всю медичну спільноту району, з Днем медичного працівника. Як писав А.П.Чехов, професія лікаря – це вчинок, вона потребує самоствердження, чистоти душі і чистоти думок. Тому, бажаю вам, люди благородної професії й світлої душі, найціннішого, що є в людини – міцного здоров’я, а ще сімейного затишку, добробуту й злагоди.
Ольга МОЛЯВЧИК