В урочистостях узяли  участь віце-консул Генерального консульства Польщі у Вінниці пан Даміан Чарчинський, делегація з Улан-Майорату, очолювана війтом гміни паном Яном Ласким та головою ради паном Щепаном Гайдою, а також гості з Житомира, Вінниці, Хмельницького.

Четвертого червня на польському кладовищі, що по вулиці Паволоцькій, відбулось освячення пам’ятного Хреста та відкриття меморіальної дошки. На плиті – викарбувані польською та українською мовами слова Юрія Вальдорфа: «Сенс життя і віра в людині не виникають з нічого, лише з до-тримання традицій і збереження історичної пам’яті, яка є основою майбутнього та величі народу». А також напис: «Померлим – вічний спокій, живим – істинної віри, а родичам тих, хто тут спочиває, – впевненості у Воскресінні». Меморіальну дошку встановлено Ружинським культурно-освітнім товариством імені Е. Маліновського. Навколо Хреста гості посадили дерева, передані колишнім настоятелем місцевого костелу о. Алойзи Кособуцьким. До підніжжя освяченого Хреста та меморіальної дошки присутні поклали квіти та поставили свічки.
Як розповів голова Товариства пан Войцех Габріельські, на кладовищі поховано лікарів Кноте – синів німецького доктора медицини і філософії з міста Цітау Веніаміна фон Кноте (придворного лікаря короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського та Прота Потоцького) та француженки Катерини де Шармуа. Кристіан Адольф та Ян Ернест фон Кноте народилися на Поділлі (можливо, у Вінниці), обоє закінчили університет у Вільнюсі, працювали на сучасній Ружинщині. Доктор Адольф (1797-1881) був лікарем та довіреною особою Ганських у Верхівні. Там він разом із сином Адольфом Фердинандом лікували французького романіста Оноре де Бальзака. Адольф фон Кноте послугував також письменнику як прообраз літературного героя з твору «Сільський лікар». Він колекціонував скрипки та писав поезії французькою мовою. Разом з дружиною Марією ле Брун виховали шестеро дітей.
Його брат Ян Ернест (1799-1871) практикував в околицях Ружина. По собі залишив цікавий щоденник про Прота Потоцького. Був одружений з Наталією Пашковською, мали трьох дітей. Умер вдівцем у маєтку в Пустосі (нині с. Прибе- режне).

Після освячення Хреста й меморіальної дошки у костелі Тіла і Крові Господніх відбулась урочиста меса. ЇЇ служили о.Ярослав та о.Андрій (з Ордену Францисканців Конвентуальних) з Борисполя, о.Арсеній (з Ордену Паулінів) з Кам’янця-Подільського, декан (благочинний) нашого району о.Ян з Андрушівки та настоятель місцевої парафії о. Лаврентій.
Делегація з Улан-Майорату подарувала для костелу кустодію – невеликий релікварій для зберігання дарів.
Після меси святковий концерт відбувся у районному будинку культури. Під час урочистостей віце-консул пан Даміан Чарчинський висловив подяку місцевій владі та культурно-освітньому товариству за можливість розвитку польської культури на теренах району, за те, що особи польського походження мають можливість краще пізнати мову, духовні й культурні традиції Польщі. Віце-консул відмітив і те, що на вулицях селища цього дня майоріли як українські, так і польські державні прапори, що є знаком дружніх стосунків двох народів. А проведення подібних спільних заходів, на думку пана Чарчинського, повинні дати нові імпульси для того, аби наша молодь здобувала освіту в польських вузах.

Селищний голова В.І.Жарський наголосив на тому, що проведення Днів Польської культури – це внесок у спільну історію двох народів. Постать Ернеста Маліновського – уродженця Ружина, видатного поляка і народного героя Перу – дає підстави для гордості кожній з держав, в чию історію вписане його ім’я.
До речі, під час урочистостей був зачитаний лист віце-консула Почесного Консульства Перу в Україні пана Хуана Оліваса Корнехо. Лист розповідає про життя та здобутки інженера-залізничника Ернеста Маліновського (див. «Ружинську землю» №22 від 27 травня 2011 року) та засвідчує повагу ружинській громаді, яка береже па-м’ять про свого зе- мляка.
Гостей та учасників свята привітали голова районної державної адміністрації В.С.Бондарчук та голова районної ради Б.О.Ходаківський. Керівники району висловили задоволення тим, що співпраця, налагоджена у 2009 році між Ружином та Улан-Майоратом, триває та наголосили на потребі розвитку дружніх зв’язків і у економічному напрямку. Також вони побажали добра, миру, злагоди, усіляких гараздів усім присутнім.
Сердечні слова подяки та теплі побажання висловили війт гміни Улан-Майорат пан Ян Лаский, директор школи пані Еулалія Міколаюк, яка, до речі, запросила ружинських гімназистів відвідати польський навчальний заклад.
До вітань та подяк долучилися голова Житомирської обласної Спілки поляків України пані Вікторія Лясковська-Щур, голова Вінницької культурно-освітньої Спілки поляків України пані Аліція Ратинська, голова Хмельницького міського осередку Спілки поляків України пан Валерій Медляковський.
Голова ружинського культурно-освітнього товариства пан Войцех Габріельські вручив срібні монети «Ян Павло ІІ» активним учасникам польсько-української співпраці, а також подарунки і подяки кращим учням, які вивчають польську мову.
Святковий концерт відкрив народний самодіяльний ансамбль української пісні «Щербів». Артисти виконали пісні українською та польською мовою, а також високоповажним гостям вручили духмяні короваї на вишитих рушниках.
Пісенними та танцювальними номерами тішив аудиторію молодіжний колектив «Рефлекс» з Улан-Майорату. Жартівливі й ліричні народні пісні у виконанні ансамблю «Польські скарби» з Хмельницького торкали струни у душах глядачів. Підкорив присутніх танцювальний ансамбль «Подільські мальви» з Гнівані (Вінничина), знаний і за межами України. Усю щирість своїх дитячих сердець вклали у виступ зарудинецькі школярі – танцювальний колектив «Зарудинчанка» та вокалісти Олександр Партала і Роман Мазілін.
Співробітництво між двома країнами дає можливість більш рельєфнішого, виразнішого, глибшого усвідомлення тих фактів, що пов’язують історію обох народів і дають причини для гордості. А спільні заходи, які проводяться в рамках налагодженої співпраці, – це ключ до взаємного пізнання культурного й духовного життя дружніх народів.
Ольга МОЛЯВЧИК