Події розвиваються на планеті Ружин. Територія розподілена між різними воєвничими кланами.

Жара 19.07.2010.
На берегах мальовничої річки Роставиці розкинулось якесь п’янюще тєло. А, то Хрін. Тіпочок який любого лоха міг поставити на місце. Хрін належав до клану нащадків богатирів. В його жилах текла кров найвідомішого богатиря часів скоргородчан Микули. Хрін ріс обичним чуваком. Любив випити, курнути і гульнути з розмахом. В Ружині всі його знали, бо всім було відомо якого він богатирського роду. Роздуплившись Хрін сів на скутер і поїхав похмелятись. В голові була лиш одна думка - скоріше влупити масандрівського вина, яким його обіцяла вгостити Килинка.

Під’їхавши до адміністрації він закурив. Коли плентався по сходах із цигаркою, то йому зробив зауваження якийсь тіп шо торгував космєтікою. Одним махом Хрін пустив його по східцях вниз. Поки продавець приходив в себе, то дівчата із першого поверху вже дозбирували космєтіку собі, бистро і оперативно. Зайшов Хрін в кабінєт до Килинки і випив півторачку вина двома ковтками. Подякувавши добрій дівчинці, сів на скутер і скрився в невідомому напрямку.

Але невідомим напрямком то було для продавця космєтіки, а Хрін добре знав куди він мчиться. Він летів на всіх парах до своєї коханої дівчини Хіки. Але масандрівське вино було міцніше за його намір полизатися з дівчиною. Перед очима все троїлося, він летів по приборах і на автопілоті. Раптом прибори сповістили про небезпеку класу три. Хай йому грець, промайнуло в думці, знову колесо переднє заклинуло на швидкості 58 км/год. Йому повезло крупно, він був в одних шортах. А шоб їхав у шльомі і той покоцався, то батьки обше б забрали скутера. Хрін летів куверками по асфальті, а коли зачепив обочину то підняв стільки пилі, шо видно було із висоти пташиного польоту.

-Мать його вй...б, -сказав Хрін, подивившись на подерте тіло, - до свадьби заживе. Підвівшись на ноги, Хрін обтріпався і глянув по бокам, люди які стали свідками цьої картіни хапалися за животи від сміху і совали ногами шоб не обмочитись від побаченого. Підійшовши до одного бовдура шо сміявся найголосніше і знімав на мобільний, Хрін відправив його в нокдаун. Сміх різко стих. Ніхто не забажав більше получити по морді. Хоча й якась бабця замахнулась на Хріна з заду, намагаючись локтьом нанести удар в спину, але оцінивши суперника передумала лізти в бійку.

Хрін запригнув на скутер і з буксами рушив з місця, але скутер виявився рєдіскою, ні в какую не хтів прокручувати переднє колесо. Хрін не розгубився, він був з технікою на ти. Піднявши мотика над головою, пустив шосили об асфальт. Нічого страшного, в гаражі стоїть новенький чорний ланус. Цієї миті заграв мобільний, то телефонував ватажок клану журналістів Kolega. Kolega нахвалював своє нове фантастичне оповідання про те як козаки придушували повстання трансформерів. Не встиг Хрін договорити, як відчув нестерпну біль у спині. Все таки бабулька із клану пенсіонєрів нанесла удар у спину. Вона збила його з ніг, і наносила удари кравчучкой. Хрін розумів шо він в чужому районі, і з хвилини на хвилину позбігаються воїни з клану пенсіонєров. Цей клан мав погану репутацію, і важався одним із найжорстокішим після клану ментів. В Хріна промайнула ідея, збити бабульку з пантелику. Він згріб жменю пелюки та швирнув їй в очі, і швидко накивав п’ятами з місця пригоди. Втікав дуже бистро, городами і навпрожки. До самого ранку пенсіонєри не могли угомонитись і розтавляли свої облави в різних місцях нічного Ружина. Але Хрін був невловим.

Прибігши в свій гараж, він завів свого чорного лануса. Ланус, так ласково називав свою автівку Хрін, а насправді авто звалось BMW X6 M, повний фарш, 4,4-літровий двигун з двома турбінами, і потужністю у 555 коней. Хрін сів у цей чорний ланус, виїхав за межі подвіря і натиснув педаль акселератора, стрілка спидометра показувала 170. Собаки з кішками ледь встигали вискакувати з під колес. Виїхавши на головну трасу Ружина, Хрін позволив собі і прижати до 230 км/год, він поспішав до Хіки. Пролітаючи повз перекрьосток ДАІ, Хрін краєчком ока замітив шо його намагались зупинити якісь тіпи у формі. Різко натиснувши на гальма, зупинився. Поки даїшники бігли навипередки до чорного авта, Хрін зробив гучніше музику, закурив червоне мальборо, і почав пити бердичівське хмільне з пляшки. Добігши до машини захекані тіпи постукали акуратно у віконечко дорогущого авто. Хрін опустив віконце, тикнув їм свою ксіву співробітника силових структур і просунув недопиту бутилку одному із них та рушив з місця. В дзеркалі заднього виду було видно як між працівниками зав’язалазь бійка за бутилку, а в невдовзі пролунали і постріли. Хрін потягнувся відкрити бардачок шоб сховати куплену ним в переході метро ксіву, а з бардачка посипались сушені грибочки. Всьо, подумав Хрін, останній раз давав кататись Kolegі.

Нарешті Хрін добрався до Хіки. Відкривши двері, Хіка запитала, чого він в одних шортах і весь подертий та в садинах. Хрін не хтів опускатись в очах коханої і не признався шо падав з скутера і встряг в бійку з кланом пенсіонєров. А сказав шо розбирався з фраєрами із клану блатних. Усамітившись на лавці біля хати, Хіка зализувала бойові рани Хріна. Шкіра заживала як на собаці. Да, забув сказати, Хіка належала до клану незайманих дівиць. Формально належала до цього клану. Вона давно була вже не такою. То Хрін по п’яні відчислив її з того клану. Але перетерши з ватажками все стало на свої місця. Цей клан дівчат важався най елітнішим у Ружині. Лежавши на лавочці під вишнею, Хіка переповідала як завжди одну і ту саму легенду про те, як з’явиться серед жителів славетного Ружина відважний пацанчик, якому під силу буде наперекір змінити долю Ружина та об’єднати всі клани на благо мешканців.

-Пора, сказала Хіка, - пора їхати двіжувать. Повсідавшись в чорне авто, Хрін та Хіка попрямували в найнебезпечніший район, 13 район. Він знаходився на околиці Ружина, і мав особливе значення, саме там всі відчайдухи з різних кланів змішувались і устраювали мега двіжняк. Вивалившись із автівки Хрін з Хікою повалили до входу. Людей набилось нємєрєно. Оторвемся на повну, подумав Хрін, випивши на брудершафт з Хікою по сто грам хлібного дару. Двіженія наберало обертів. Але Хіку не покидало відчуття невідомого страху, вона не раз за вечір вловлювала злобні погляди групки одморозків шо сиділи неподалік. Стукнувши Хріна, Хіка кивнула на отморозків. Хрін одразу впізнав одного з них, то був продавець космєтіки із своїми дружками головорєзами. Хрін і здогадуватись не міг який сюрприз піднесе йому доля в цей вечір.

- Хай тіки стартануть, і в цьому районі вони біше не появляться, - промовив Хрін, роздушуючи з Хікою на двох третю по 0.7 хлібного дару. Хріна потягнуло на подвиги, і він пішов напрягать Космєтіка та його друзяк. Космєтік, таку клікуху мав продавець космєтіки, і був відомим своїми безжалісними нальотами на конкурентів. Згрібши Космєтіка за шкірки, Хрін поволік його на вихід. Малолєтки почали вигукувати драка, драка, і включаючи на ходу камери мобільних бігли один перед одного, шоб записати а потім викласти відео вконтакт. Зібравшись з усіма силами, Хрін прижав Космєтіка до стінки, і готовий був його розмазати кількома рухами. Але в останню мить Космєтік прошепотів декілька фраз, Хрін зблід від почутого. Вхвативши переляканого до смерті тіпа за шию, Хрін поволік його в машину. -Говори, закричав Хрін, -говори. Космєтіка трусило від страху, він повторив ту саму фразу: « Я знаю де помада долі ! ».

В голові Хріна все перемішалось, він намагався відтворити в подумках ту легенду, яку прадід розповів йому перед тим як врізати дуба. Легенда полягала в тому, що в сиву давнину, один божевільний алхімік, за наказом графині, винайшов помаду, але не просту, а помаду долі. Стоїло тою помадою написати бажання і воно неодмінно здійснювалось. Але був один єдиний нюанс, помада набирала своєї могутністі тільки в руках тієї людини, в якої за плечима був надзвичайно потужний родовід. Отримавши містичну помаду, графиня убрала алхіміка, щоб ніхто не зміг дізнатись про його винахід. І одного разу, ридаючи над листами коханого, графиня наважилась написати помадою по столі два слова: «Коханий поряд». І доля звела їх знову разом. А помада згодом зникла, одна із її покоївок винесла із маєтку. На тому й слід і увірвався.

Хріна кинуло в холодний піт. Подивившись на блідого Космєтіка, Хрін наказав розповісти все шо він знає про місце знаходження помади. Як з’ясувалось, Космєтіку пару днів тому, один житель Верхівні, по пяні, розповів шо на горищі знайшов дивну шкатулку, в якій лежала помада небаченої красоти. А так як Космєтік був в косметичному бізнесі, то саме до нього і звернувся мужик. Також Космєтік сказав шо не случайно вдарився в космєтіку, а щоб знайти найцінішу помаду людства. Хрін усвідомлював якою буде відповідальність, коли помада долі попаде до його рук. Він не забував що 2012 рік не за горами і клани ще не обєднані, і те що з його легендарним богатирським родоводом, йому можливо вдасться врятувати мешканців від природних катаклізм що передбачав Нострадамус. -Ну всьо, -сказав Хрін, - тримай мене в курсі, і шоб ти цю помаду з-під землі достав, а якшо обдуриш, то буде тобі піз...ц. На цьому їхні розборки і закінчились.

Оце то і подарунок долі, промовив Хрін, вилазячи із лануса. До Космєтіка одразу підбігла його братва, яка минут 15 розігрівалась для потасовки з Хріном. Космєтік жестом показав своїм рєбятам шо розборок не буде. Але братві було все одно кого місити, вони підбігли до якогось бугая шо куняв тримавшись за дерево, і попросили його закурить. Почувши неправильну відповідь, гуртом накинулись на атлєта. Атлєт був настільки пяним, шо не зміг сповнити ні жодного прийомчика. Добре навалявши атлєту, молодики пішли продовжувать празднувать 80-річчя Ружинської газєти.

Хрін зайшов в середину ганделя, і поглядом знайшов Хіку. Хіка зажигала на всю. Молодьож пребувала в ейфорії. Кожного накривало від дії алкоголю, амфітамінів, трави, порошку, та іншими винаходами людства. Навіть коли музика закінчувалась грати, танцюрісти все одно продовжували дьоргатись хаотично безладно. Танцюльки були в повному розгарі. Добравшись до свого столика, Хрін допив пляшку горіляки, і присоєдинився до шалених танців.
Світало. Двіженія скидало оберти. -Пора додоми,- сказала Хіка, -уже пізно, і хочеться спати, тим паче що через два часа на роботу. Вони їхали тіки з гульок, а клан роботяг уже вкалував на всю. -Нічо, промовив Хрін, -після об’єднання кланів все зміниться і кожен отримає по заслузі.

Хрін підвіз Хіку до її хати, а сам поїхав доїти корів та годувати свині. В Хріна було велике хазяйство. Все поробивши завалився спати.
Сутеніло. Хріна розбудив дзвінок мобільного. Дзвонила Хіка і сказала шо пора їхати двіжувать. Хріна взяло це за живе, -яке бл...дь двіжувать, -прокричав, -вдівай свої шмотки і дуй помогати виносити гній від свиней. Через 15 хвилин Хіка була на місці і работала не покладаючи рук. Але через деякий час вилетіла з хліва в сльозах, і почала нити шо зломала ніготь, і шо тіки вчора зробила манікюр за 270 гривень. Хріна це взяло оп’ять за живе. Ну всьо, сука, догралась. Хрін вскочив в своє чорне BMW X6 M, із шліфовкою рушив з місця. Хрін поїхав шукати майстра манекЮру. Вскочивши в салон краси, Хрін вхватив манекЮру, і потягнув в машину. Не пройшло і 5 хвилин, як Хрін уже був вдома. Майстер манікЮра не міг поняти шо случилось, і шо від нього хочуть. Схвативши за довгі патли манікЮри, Хрін показав на зломаний ніготь Хіки. -Я всьо ісправлю, -кричав майстер. -Це само собою, -закричав Хрін, -а щас дуй в хлів і шоб повиносив весь гній. Для манікЮри це було ударом нижче пояса. Зробивше все, манікЮра побіг додоми отходити від пережитого ним стресу та шоку.

-Ладно, -промовив Хрін до Хіки, -передівайся та поїдем в ресторан похаваїм, ато желудок скоро сам себе перетравить. Присівши за столик ресторану "Чайка", заказали найдорожче блюдо. Офіціанточка принесла блюдо під назвою "Дрисля", в состав входила капуста, молоко та свіжі огірки. -Вкуснятіна, -прошепотів Хрін, вхапившись за живіт, -я щас прийду, а ти закажи іще каші горохової, тройну порцію. Гулять так гулять. Добряче перекусивши, Хрін попросив рахунок. Офіціантка принесла чек з сумою до сплати в 2400 грн. В Хріна з Хікою очі вилізли на лоб від побаченої суми. Шо за лохотрон, прокричав Хрін, тут два нулі лишні дописали. Офіціантка прибігла, подивилась на чек, покрасніла, і сказала що виникла помилка, сплатити потрібно 24 гривні. Хрін протягнув 25, здачі в них не було, тому дали коробку спічок і пару цукерок. -А чайові, -запитала офіціантка, -обійдеся, -промовила Хіка. На тому вечеря і закінчилась.

Хрін підвіз Хіку до її хати, і махнувши на задні сідушки показав жестами шо пора покуверкатись. Натішившись процесом, розбіглись по домам.

Нічний сон Хріна нарушив телефоний дзвінок. На годинику була третя година ночі. То дзвонив Космєтік, прохрипівши в трубку він сказав шо щас у Верхівні, і ситуація вийшла з-під контролю. Коли вони приїхали за помадою, то їх потривожили незвані гості з клану блатних. Виникла схватка, двох пацанів вложили. Срочно потрібна підмога. -Щас буду, -сказав Хрін, на ходу вдіваючись. Вкинувши в бардачок травмат ТТ, Хрін двинув за помадою долі.

Ну і погода, подумав Хрін, розсікаючи здоровені калюжи на швидкості. Погода була отстойна. Небо тріщало по швам. Блискавка осліплювала очі. Дощ лив, як із відра. Обстановочка була невтішною. Хрін по дорозі багато думав над тим, навіщо фраєрам помада долі, мабуть виконують наказ якогось впливового йолопа. І якшо вона попаде до його рук, то всім буде непереливки. Хрін добавив газку. За декілька хвилин Хрін прибув на місце. Біля старої хати стояло три джипа, один мерседес кубік, який належив Космєтіку, та дві тойоти - прадо і секвоя, фраєрів. Хрін перебував у ярості, піднявши камінюку зацідив в лобовуху тойоти, і став за дверима хати в бойову стойку. З дверей вибіг здоровений тіп, і одразу отримав удар ногою в живіт. Зваливши на землю фраєра, Хрін наніс іще один удар в обличчя. Підкравшись в кімнату Хрін побачив на землі трьох чуваків. Один із них шевелився, то був Космєтік. Хрін відніс його в свою машину і розпитав обстановочку.

Фраєрів було семеро, чотирьох вклали люди Космєтіка, одного Хрін, а остальні двоє обшукували горище. Хрін холоднокровно виліз з машини, розімнявся і поліз драбиною на гору. Дощ зривався іще сильніше. Хрін вскочив на горище і кинувся в схватку з фраєрами. В темноті не було видно хто кого товче. Когось повалили на землю і били ногами. Стомившись бити лежачого, один сказав до іншого : «Ну Талян ми йому і вклали». Але замість відповіді отримав серію потужних ударів по почках і больових точках. Розібравшись з тіпами, Хрін підняв з полу шкатулку і швидко побіг в своє авто. Вдаривши по газам, Хрін рушив з місця. Просунув шкатулку Космєтіку, щоб той глянув на їхній трофей. Космєтік дістав з неї помаду, і довго не міг звезти очей. -Відай сюди, -прокричав Хрін, і добавив газку. Небо тріщало від розрядів велетенських блискавок. Здавалось іще чуть-чуть і блискава влучить просто в них. Годиник показував половину п’ятої. Хрін підвіз Космєтіка до Вкусняшки, і наказав щоб той був обережний, бо блатні можуть помститись. Висадивши Космєтіка, Хрін поїхав відсипатись.

Хріну було не до сна. Він крутив помаду долі в руках, і багато думав. Чи потрібна вона взагалі, яку роль вона має зіграти для людства. Його думку перервав дзвінок мобільного. Дзвонив Kolega, щоб розхвалити свою нову повість, про те як козаки гопніки придушували повстання емо. В Хріна від почутого коси стали дибом. -Да, -промовив Хрін, -крутяк вийде, однозначно. Хрін відклав в сторону свого телефона, взяв помаду і сховав її в зливний бачок в туалєті. Краще цю помаду обше знищити, думав Хрін, але ніяк не доходили до цього руки.

Хріну потрібно було розвіятись від всіх тих пригод, які він пережив за останні дні. Закинувши всі справи подальше, Хрін пішов в запой. Тверезим він старався не появлятись на людях. В дома не з’являвся. На телефонні дзвінки не відповідав. Вконтакті і в однокласниках ним даже не пахло. День за днем розсікав з тіпами на своїй чорній BMW, шлявся по ганделях і гадюшникам. Забивши на все, Хрін все більше і більше втягувався в блуд. Не раз пробував зіскочити, фіг там. Хватка в залежності оказалась сильною.

Але доля на Хріна мала видно якісь плани. Вона навіть приготувала Хрінові маленький подарунок. Подарунком виявиться та, котрій під силу буде допомогти Хріну вийти із запою.

А тим часом Хрін в стані алкогольного сп’яніння куралєсив на природі з друганами на всю. Шашлички, горілочка, бердичівське хмільне, дівчата. Красота одним словом. Один чувачок був настільки п’яним, шо коли нарізував лимончика, то відрізав собі пальця. Всім стало іще веселіше від побаченого, одного навіть це надихнуло вилізти на верхушку дерева, і знімать на цифровик всі ті цирки що робились знизу. Хрін вмостився поудобніше, перехилив сто грам, запив холодним пивом, і спостерігав за виходками п’янющих тіпов. Кожен творив що забажає. Декого ноги не тримали, але купатися полізли, це ж обовязок любого п’яного відпочивальника. Неподалік п’янствувала зграйка з клану безпрєдєльщєков (не плутати з кланом ментів), вони неадекватно себе поводили, ругались матом, і шукали пригод на свої мутні голови. Потім між собою почали голосно спорити, кричати один на одного, і понєслась поножовщина. Да, подумав Хрін, вимираючий клан, самі себе ж унічтожають. Повно людей навкруги, а вони між собою розбираються.

Хрін перевів свій погляд на беріг річки. Біля води висів величезний плакат з написом, що річка це не туалєт, майте совість. На березі людей назбиралось нємєрєно. Хрін спостерігав за гарненькими дівчатами. На одну даже поклав око. Насмілившись, Хрін поплентався знайомитись. На півдорозі сповнив про Хіку. Пару тижнів він з нею не спілкувався. Подзвонив. Хіка не брала слухавки. Хрен з тобою, подумав Хрін, твої проблєми. Але невдовзі прийшла від неї СМСка, з наступним текстом: «Пашол на х..., алкаш кончений». Хрін зі злості швирнув телефона в дерево. І одразу схватився за голову, там же ж чувак сидить з цифровиком. Від дерева доносилась сплошна нецензурщина, і тріск гіляк. Чувак летів з верхушки дерева неначе пташенятко, якого скинули з гнізда, свої ж. Преземлившись на мурашник, чувак скривився ще більше. -Шо за нєвєзєніє, -прокричав він, -мало того шо фотки вийшли розмивчистими, то іще й поцарапався об гіляки. Втопивши своє горе в чарці, чувак потихенько почав тухнути, і откинувся спати.

Хрін відважно добирався до берега, щоб підцепити побачену ним кралю. Підібравшись до неї, Хрін подумав гарні цицьки, але промовив: «Гарні очі в тебе зайченятко». Замість відповіді отримав ляпаса. Всі його друзяки побачивши це, від сміху попадали на землю. Хріна це не смутило, він розвернувся і пішов пити. Пити, шоб забутись про реальність.

Сутеніло. Хрін їхав через якесь село в Ружиський ганделик, щоб продовжувать пити. Але зупинився біля однієї кринички втамувати спрагу. Ноги його не тримали, він впав на землю, зачепивши якусь мадам з відром. То була Маруся. Вона була редактором словників-енциклопедій, яка приїхала в Ружинський район у відрядження, щоб досліджувати історію маєтків на території Ружинщини для нового енциклопедичного видання. Саме Маруся виявиться тою, хто витяне Хріна з міцних лещат залежності.

Хрін лежав лицем в калюжі, даже чуть-чуть попив з неї. Труби плавились, срочно треба було шось попити. Підвівшись на ноги, Хрін вихватив відро з рук Марусі і почав жадібно пити з відра воду. Ковть-ковть, і відро було пустим. Маруся такого сушняка ще не зустрічала відколи себе повнить. В цей момент в Хріна подзвонив мобільний. То дзвонив ватажок клану до якого належав Хрін. З динаміка телефона лунав мат за матом. Хрін розібрав лише останнє речення: «Якшо не схаменешся то попру з клану с... б... на х...» . Хрін показово, задумливо і театрально імітував печаль на своєму обличчі. Навіть пролив сльозу. Марусі стало його так шкода, що вона не дозволила Хріну сісти за кермо. А пригріла в своєму ліжку за горнятком кави. В постєлі вони розговорились і дізнались один про одного хто такі і чим дишуть. Маруся розповідала про свою дослідницьку місію на Ружинщині, а Хрін тим часом виконував свою місію на Марусі.

Ранок. Якесь село Ружинського р-ну. 14.08.10. 06:45
Міцний сон перервав своїм гавканям песик під клічкой Песик. То приїхала на веломашині поштарка з газєтами "Ружинська Земля", і сказала шо з ночі їх розвозить Щоб мешканці отримували без запізнень. Давши бабці чайові (півмішка сахару на чай), Маруся пішла спати дальше. Поштарка всілась на вєлік, зробила голосніше пісню: "Я персона віп-віп, у меня есть джип-джип, обгоняю, подрезаю, все сигналят біп-біп", на телефоні, і погнала дальше.

Хрін проснувшись дивився пів часа в потолок, а потім прокричав: «Де я». Не почувши у відповідь нічого, почав шнарити по бумажкам шо лежали на столику. В цей момент зайшла в кімнату Маруся. Не промовивши ні слова, вона наказала випити зроблений нею відвар трави чабрецю від алкоголізму. Хрін видудлив все, і відчув шо алкозалежність його покидає. Нарешті Хріна попустило від постійного бажання похмелятись. Хрін затянувшись червоним мальбором, роздивлявся Марусю. Маруся мала гарні очі, добру натуру й щедру душу.

-Сходи за хлібом, -сказала Маруся, -тіки купляй Ружинський, а не завозний, потрібно підтримувати ж свій хлібозавод. Хрін мовчки натягнув спортівного костюмчика і помплентався в магазін. В селі робота кипіла на всю. Причиною такої дружньої праці, стала статєйка шановного Zmya, в якій йшлось про то як громада села не спроможна навести лад у власному домі. Громада усвідомивши свою помилку, взялась наводити порядки. Селяни показово, задумливо і театрально імітували процес роботи. Хтось косив буряни, хтось косив від роботи. Зайшовши в магазінчик, Хрін запитав чи є хліб. У відповідь почув що є тільки хлібний дар, а хлібу немає через малий попит, тому його й не завозять.

Хрін вийшов з магазіна, і ще раз переконався в тому, що людство на грані. Але Хрін був оптимістом.
Зайшовши в подвіря, Хрін вдихнув на повні легені чистого повітря, і подумав: «ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ».
В хаті на нього чекала кохана Маруся. Підійшовши до неї, Хрін міцно її обняв, і тихо промовив: «Як добре що ти в мене є ... ».

P.S. Дорогі читачі, на цьому перша частина оповідання закінчується.
І пам’ятайте, рано чи пізно кожен відповідатиме за свої вчинки.