ОСТАННІЙ ТАНЕЦЬ «Вже минуло кілька місяців, як Вони розійшлися… Він намагався про те забути, відриваючись на повну у компанії однолітків. Вона теж намагалася це забути, але вдома, ридаючи вечорами в подушку. Він не знав, що для Неї світ закінчувався у Його очах, або ж не хотів знати… Так сталося, що Вони зустрілися на святі у спільних друзів. Але зустрілися, як чужі люди. Весь вечір Вона зі сторони спостерігала за Його веселощами, за тим, як Він обіймав то одну, то іншу. Не пам”ятаючи себе від туги, що огортала дівочу душу, Вона і не помітила, як хтось взяв її за руку і повів у коло танцювати. Вона не бачила хто це був. З кожним колом у танці Вона повертала голову туди, де танцював Той, кого так кохало серце. Танцював то з одною, то з іншою. Хлопчина який запросив дівчину, що мала такі сумні очі, бачив, як від Неї не міг сховатися жоден рух брюнета, що веселився поряд. І він зрозумів… Він підвів Її до сусідньої пари і буквально вручив тому, хто був Її життям, забравши від усміхненого юнака його партнершу. З того моменту, коли Вони взялися за руки, коли Він пригорнув Її до себе, земля захиталася у Неї під ногами, сльози летіли з Її очей і не думали спинятися, комок в горлі не давав вимовити ті три слова, які Вона так хотіла йому сказати. Але він про те не знав… Чи просто не хотів знати… Пройшло багато років. Вони і справді стали чужими людьми. Але спогад про той останній танець увесь цей час зігрівав Її душу…» І байдуже, що в цій історії немає імен. І байдуже, що вона без хеппі-енду. Але в ній є надія… Надія на те, що колись Вона скаже Йому ті три слова, які носила в душі всі ці роки…Але чи Він їх почує… Чи Він захоче їх почути…
"Але шо ж Їй заважало зробити хеппі-енд ? Чому вона розпустила свої нюні, і не сказала ті три слова". Думаю тому, що Вона жінка з ніжною і пораненою душею, а перший крок мав би зробити саме Він. Хоча, може, я помиляюсь. Але погоджуюсь з 13 у тому, що якщо Він із самого початку себе так вів, то щастя у них навряд чи вийшло б. Це суто моя думка і вона не обов'язково правильна. Сама розповідь написана причудово, дякую Кицюня, за приємні і щемні миті читання. А щодо хепіенду, маю свою версію подальшого розвитку подій. От зараз лише заберу у літредактора свій матеріал, внесу можливі правки, здам його у секретаріат і одразу напишу свою версію. Обіцяю, я швидко.
Я і не думала, що ви так відгукнетеся на цю розповідь, адже написана вона була просто так, як чийсь момент із життя. А з приводу версій і продовжень - чекатиму з нетерпінням!!!
Да, історія вийшла дійсно шо без хеппі-енду. Але шо ж Їй заважало зробити хеппі-енд ? Чому вона розпустила свої нюні, і не сказала ті три слова. Можливо тут річ і зовсім не в комку у горлі. Та навіть шоб вони й тоді зійшлися , то я сумніваюсь шо Він був би Їй вірним. Як Він танцював то з одною то з іншою, то він потім з ними і в гречку бігавби. Вона з ним тіки намучилася б. Можливо я помиляюсь. Кісюня, написано гарно. Вітаю вас з тим, що радуєте не тіки гарними віршами, а й гарною розповідю.
