Досліджуючи поняття прав людини в цілому, слід відмітити, що права людини розглядаються, як певні нормативно-структуровані якості й особливості буття особистості, які виражають її свободу, є невіддільними й необхідними способами та умовами її життя, її взаємовідносин із суспільством, державою, іншими індивідами.
Права людини представляють собою певні можливості людини, необхідні для її існування та розвитку, які об’єктивно визначаються досягнутим людством рівнем розвитку і мають бути рівним для всіх людей. Рівність прав громадян України, закріплена статтею 21 Конституції України, де зазначено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Права людини, як правило відображають людські можливості, і тому вони можуть бути здійсненими лише за наявності певних юридичних засобів, (механізмів), наприклад право на пенсійне забезпечення неможливо реалізувати, без встановленої відповідної юридичної процедури. Захист непрацездатних та працездатних осіб, людей похилого віку, дітей та підтримка кожної людини, яка втратила джерела для існування з незалежних від неї причин є загальновизнаною домінантою державотворення в цивілізованому суспільстві і знаходить своє правове закріплення в законодавчих та інших нормативно-правових актах.
Визнання України соціальною державою, а також загострення соціальних проблем у зв’язку з переходом до ринкової економіки зумовили актуальність пошуку оптимальної системи державних засобів забезпечення соціальних прав людини і громадянина України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що Україна, як соціальна держава зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин та пенсійне забезпечення громадян.
Таким чином, конституційне право на соціальний захист включає право громадян на забезпечення їх у старості. Зокрема, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв’язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов’язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.