15:16 Ружинській землі - 80 років | |
Ружинській землі - 80 років Служити вірою і правдою народу «Соціалістичне село», «Радянське село», «Ружинська земля» — такі назви мала районна газета протягом восьми десятиліть свого існування. Нелегкі це були десятиліття як для самої газети, так і для її читачів. Тридцяті роки — занепад нової економічної політики ра- дянської влади, колективізація, голодомор. Це час становлення газети та формування світогляду її читачів. У цей відповідальний, трагічний період газета доносила до читача слово партії, основні напрями будівництва радянської держави. Районна газета почала виходити у червні 1930 року під назвою «Соціалістичне село». Першими редакторами видання були Ю.Н.Гундич, І.М.Баранюк. Газета виходила на одному аркуші, переважно у неділю та четвер. Коштував один примірник газети 15 копійок. Переживши голод, колективізацію, репресії, колектив редакції районки разом з мільйонами радянських людей став на захист країни молодого соціалізму від навали фашистської чуми. У липні 1941 року у зв’язку з підходом фронту до Ружинщини основне, обладнання друкарні, частину журналістів «Со-ціалістичного села» евакуювали, частина стала на захист Вітчизни. Випуск газети було припинено. Перший номер газети «Соціалістичне село» після визволення Ружинщини від фашистських загарбників вийшов на початку лютого 1944 року. Із Книги наказів редакції Ружинської газети «Соціалістичне село» за 1944 рік: Наказ №1 від 24 квітня 1944 року: «З цього числа приступив до виконання обов’язків відповідального редактора газети «Соціалістичне село». Редактор П.Таран». Практично відразу після звільнення району почалась підготовка до випуску газети. З 9 січня по 1 квітня 1944 року тимчасово виконував обов’язки редактора Іван Іванович Мотузко, а відповідальним секретарем редакції був Никодим Федорович Дем’янчук. Розпочався тривалий підбір фахівців, які б могли донести слово партії, уряду до читача, висвітлити життя людей. Тривалий час у редакції районки відповідальними секретарями працювали Сергій Павлович Рейда, Антон Войцехович Янішевський, Іван Михайлович Гладишко. На своїх сторінках газета висвітлювала інформацію про актуальні події тих років. Наприкінці 50-х років минулого століття газета збагатилась талановитими журналістськими кадрами. В штат редакції були зараховані Петро Кіндратович Вовк, Іван Тихонович Романчук. Петро Кіндратович — особлива гордість редакції. Маючи слабкий зір, журналіст змальовував події, так нібито був їх безпосереднім учасником. Зі створенням Спілки журналістів СРСР став у 1957 році одним із перших її членів. Іван Тихонович завжди писав гострі матеріали, використовуючи сатиру як дієвий елемент журналістської майстерності. І хоча його гострі публікації не завжди подобались їх героям, образи на журналіста ніхто не мав. Такий характер був у Івана Тихоновича. Весела вдача завжди була притаманна І.Т.Романчуку. Дружні жарти над колегами, мисливські байки та розповіді про риболовлю знаходили своїх слухачів. Окрема сторінка історії газети — «попільнянський період», коли Ружинський район було розформовано та приєднано до Попільнянського. Відповідно і газета «Соціалістичне село» припинила існування. Жителі Ружинщини отримували у свої поштові скриньки «Перемогу», яку очолив той же Петро Кузьмич Таран. Частина журналістів «Соцсела» перейшла працювати у Попільню, продовжуючи на її сторінках висвітлювати життя ружинських трударів. Відповідальний секретар Марія Герасимівна Корольчук, зав. партвідділом Петро Кіндратович Вовк, зав. сільгоспвідділом Анатолій Васильович Кащук, заввідділом листів Іван Тихонович Романчук, Іван Михайлович Гладишко працювали у попільнянській газеті. З 1 січня 1965 року відновлюється Ружинський район, виникає потреба в інформуванні населення. 1 квітня 1965 року на теренах Ружинського району виходить газета «Радянське село» тиражем 4700 примірників. Згідно наказу обласного управління по пресі від 20 березня 1965 року, очолив її Анатолій Іванович Бондаренко, згодом головний редактор журналу «Агропром України», заслужений журналіст України. Заступником редактора став Іван Ілліч Заїка, відповідальним секретарем редакції — Олександр Іванович Митюк. Повернулися з Попільні П.К.Вовк, І.Т.Романчук. Тоді ж до редакції прийшли працювати зовсім юні Геннадій Макарович Шкляр, Валентин Олексійович Гродовський, Галина Іванівна Кругляк. Саме тоді формується активний сількорівський колектив. До співпраці з газетою долучаються нові дописувачі. У другій половині 60-х років згуртувався чималий загін дописувачів до газети: понад 200 авторів. Поруч з ветеранами Б.О.Блюмом, П.С.Романюком, П.Г.Тимошенком (дописувач газети з 1930 року), Я.П.Морозюком, А.Є.Горностаєм, Й.Л.Берцуном та іншими ряди сількорів поповнилися молоддю. Серед них Володимир Сергійчук, Петро Пасічник, Ніна Конончук, Олена Хартник, Наталія Сандрович, Микола Панасюк. Змінювалися назви газети, але незмінними залишалися призначення і завдання, яке стояло перед творчим колективом і яке журналісти виконували протягом десятиліть: об’єктивність, оперативність, актуальність, а ще служіння Правді, Чесності, Діловитості, Добру, а значить служіння людям, су-спільству. Такий критерій залишається визначальним в роботі творчого колективу районки і нині. Газета дала путівку в життя багатьом творчим працівникам, які потім гідно поповнювали журналістські колективи обласних і республіканських газет. Розпочинали свій творчий шлях у газеті Володимир Іванович Сергійчук — український історик, по-літик, письменник, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, академік Академії наук Вищої школи України; Юрій Володимирович Бондар — колишній заступник головного редактора газети «Молодь України», редактор «Українського футболу», автор багатьох книг, Валентина Вікторівна Писанська — оглядач газети Верховної Ради «Голос України» та багато інших відомих в країні та за її межами журналістів. П’ять років, з січня 1967 по січень 1972 року очолював колектив редакції Олександр Іванович Митюк, за якого на шпальтах з’явились літературні сторінки. Сам же редактор вів літературний гурток, вишукуючи здібних, талановитих, яких згодом брав у штат редакції. У 1974 році вдруге очолив районку, тепер уже «Радянське село», Петро Кузьмич Таран. Повернувся в редакцію з посади лектора райкому партії Анатолій Васильович Кащук, який став на тривалий час, до виходу на заслужений відпочинок, відповідальним секретарем, до якого стікались усі матеріали. Віталій Іванович Жарський — радіоорганізатор, заступник редактора. Його на цій посаді змінив Борис Якович Примачок — людина, яка могла сама робити газету, настільки універсальними були його знання. Борис Якович знав не тільки кожного голову колгоспу, оскільки вів у газеті сільське господарство, а й більшість механізаторів, доярок району. Постійно з ними спілкувався. В той же період автор цих рядків отримав перші уроки журналістської майстерності. Ази журналістської праці закладали Іван Тихонович Романчук з Геннадієм Макаровичем Шкляром. Це вони спонукали мене у 1978 році написати невеличку замітку про шкільне життя. З того часу чи не кожного дня приходив до редакції, скоріше не до батька, а послухати цікаві журналістські історії та мудрі поради майстрів художнього слова. В той час в обідню перерву в приміщенні життя ніби завмирало. Лише монотонний голос із радіоприймача та стукіт друкарської машинки порушували тишу. Завмирала робота в друкарському цеху, стихали лінотипи. Це редакція отримувала повідомлення РАТАУ. Щоденні інформаційні повідомлення про життя країни та зарубіжжя. У 1984 році колектив редакції очолив випускник Вищої партійної школи Франц Феліксович Грозовський. Більше двох десятиліть газета виходила під його керівництвом. В той же час редакція переїхала зі свого приміщення, де тепер розташована районна друкарня, у новозбудоване приміщення адмінбудинку, де на четвертому поверсі займала ціле крило. Тоді дещо змінився ритм життя колективу. Ще одна причина цьому — друк газети не в місцевій друкарні, а у Житомирському видавництві «Полісся». На початку дев’яностих років газета була у скрутному матеріальному становищі. Працівники вимушені були йти у відпустки за власний рахунок, довелось скорочувати кількість номерів — замість дворазового випуску читачі отримували газету раз на тиждень, а інколи і двічі на місяць. Та як би скрутно не було, колектив зберігся, продовжуючи збирати та опрацьовувати матеріали з надією, що вони дійдуть до читача. Тоді ж, через інфляцію доводилось оголошувати додаткову передплату, тому що коштів, які заплатили за газету читачі, вистачало на випуск одного-двох номерів. В той же період розформовано Комуністичну партію — засновника газети. Новими засновниками стали трудовий колектив редакції, районна рада та районна державна адміністрація. Газета змінилась. Не стало на сторінках газети матеріалів партійного спрямування. Почали публікувати історичні нариси. На шпальтах з’явились публікації про історію Ружинщини Василя Лукича Заморського, Олександра Броніславовича Коляновського, Геннадія Леонідовича Махоріна. Змінився дещо і сількорівський актив. З’явилися матеріали та вірші Миколи Єлькіна, Наталії Скавінської та інших. Коливалися і тиражі газети: залежно від платоспроможності жителів району, але постійні передплатники і надалі отримували районку. Тоді ж у редакції з’явився комп’ютер, за допомогою якого версталася газета, згодом додався ще один. У жовтні 1997 року читачі отримують уже не «Радянське село», а «Ружинську землю». Сьогодні не можна обминути увагою наших друзів — працівників поштового зв’язку. Адже саме вони доносять у кожен дім районні новини, активно працюють під час передплатних кампаній, з розумінням ставляться до проблем газети. Саме через них ми отримуємо побажання читачів, за що низький їм уклін. Наші постійні ділові партнери — керівники підприємств, установ та організацій району. Вони допомагають нам отримувати інформацію, дізнаватися першими про події. Взаємопорозуміння із співзасновниками дозволяє колективу самореалізовуватись на сторінках районки, вчасно висвітлювати діяльність органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Ми щиро вдячні Вам за розуміння і підтримку, дорогі наші друзі! Варто сказати, що сьогодні в колективі вдало поєднується досвід старших колег з енергією та ініціативністю молодших. Усі творчі працівники – члени Національної спілки журналістів України, яка стоїть на захисті професійних інтересів працівників мас-медіа. У єдиний творчий потік тут зливаються знання, що їх дали три школи журналістики – київська, львівська та рівненська. Адже Василь Кащук та Аліна Зінькова здобули фахову освіту в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Сучасні знання нині тут здобуває Людмила Будко. Василь Копач навчався на факультеті журналістики у Львівському державному університеті ім. І.Франка. Ольга Молявчик навчається за фахом в магістратурі Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. акад. С.Дем’янчука в Рівному. Кожна професійна школа має свої особливості, а тому обмінюємося секретами журналістської майстерності, аби вам, шановні читачі, подати вже готовий матеріал у най-привабливішому вигляді. Звісно, у кожного з нас бувають творчі успіхи і невдачі, злети і падіння, однак вся наша праця спрямована на задоволення інформаційних потреб мешканців району. Ось так щодня наш колектив працює задля того, аби ви щоп’ятниці отримували актуальну, важливу, об’єктивну інформацію про життя району, області й держави в цілому. Як сказав французький філософ Блез Паскаль, усе, що написано заради задоволення самого автора, не вартує анічогісінько. А кожне написане нами слово – написане для вас, любі читачі, і задля вас. Сьогодні редакція «Ружинської землі» — молодий, ініціативний колектив з потужною матеріальною базою — напрацювання попереднього редактора Катерини Михайлівни Грозовської, за що ми щиро вдячні. Нові комп’ютери, належне технічне забезпечення дозволяють колективу створювати одну із кращих районних газет області. «Ружинська земля» — одна з небагатьох газет Житомирщини, яка виходить на дванадцяти сторінках, з разовим тиражем більше трьох тисяч примірників. Колектив не стоїть на місці. Прагнення творчого зростання, самовираження змінили обличчя газети, її наповнюваність, а застосування сучасних технологій вивело районку далеко за межі Ружинщини. Сьогоднішній колектив редакції, її численний авторський актив намагається чесним поглядом дивитися на минувшину і сучасність, вести живий діалог з читачем, захищати духовні й моральні цінності, утверджувати па-тріотизм і професіоналізм, служити вірою і правдою своїм читачам та прихильникам. З повагою, колектив редакції «Ружинська земля» | |
|
| |
| Всього коментарів: 1 | ||
| ||
