Колись поет сказав: «Лиш в праці варто і для праці жить…» Саме так живе Іван Васильович Чумак з Ягнятина, який 4 жовтня святкує свій 80-річний ювілей. Про його життя, сповна віддане людям, редакції газети розпо-віла його донька Катерина Іванівна.

Побачив світ Іван у 1930 році у багатодітній
селянській родині. Крім нього батьки виховували ще четверо дітей – трьох доньок і сина. Закінчивши чотири класи вечірньої школи, хлопець почав уже з тринадцяти років працювати. Доглядав телят, возив сіно-пашу для телят та волів. У жнива – був помічником комбайнера, тракториста. Змалку звик до кропіткої селянської праці.
У 49-му сільська рада відправила юнака на Донбас, у шахти. Спробував і важкого шахтарського хліба у шахті ім. Леніна у Ворошилов-градській області.
Згодом навчався на курсах трактористів і потім присвятив цій професії 14 років життя, працюючи у місцевому колгоспі. А з 1965 року працював у будівельній бригаді колгоспу ім. Тімірязєва.
Змінюючи професії, Іван Васильович не змінював твердого принципу – працювати віддано, наполегливо, сумлінно.
Крім всього, І.В.Чумак наділений ще й природним музичним талантом. У 1953 році пройшов короткотермінові курси гри на музичних інструментах. Відтак грав у місцевому духовому оркестрі на альті. Оркестр складався тоді з дев’яти музикантів. Жодна подія в селі не обходилася без музики: ані збори колгоспників, ані вибори, ані весілля, ані похорон. Тож Іван Васильович – людина в селі знана. Люблять його люди за веселу вдачу, щиру душу, за влучні жарти, якими любить він пересипати розмову.
У 1990 році він вийшов на заслужений відпочинок, однак продовжував працювати сторожем, кочегаром у школі і дитячих садочках.
На жаль, у 2004 році безжальна тяжка хвороба підкосила здоров’я І.В.Чумака. Він переніс інсульт та залишився прикованим до ліжка на довгі роки. Не полишає його ні на хвилину вірна супутниця життя – дружина Анна Петрівна. Турбується про чоловіка, з яким виховали трьох дітей, пережили і радості, і біди. Сама Анна Петрівна теж народилася у багатодітній сім’ї. Третього жовтня вона святкує свій 77-ий день народження. З юного віку Анна майже півстоліття трудилася у полі, в ланці. Що й казати – доля селянки зазвичай має терпкий присмак: важка праця від ранньої до вечірньої зорі, коли цілісінький день угору ніколи глянути. Стільки й утіхи, що діти добрими та гідними людьми виросли. Катя стала лікарем, Льоня – військовим льотчиком, Толя – підприємцем. Оселя Чумаків повниться радісним сміхом шістьох онуків. Допомагають діти мамі доглядати батька, хоч і розлетілися давно з родинного гнізда.
Навідують Івана Васильовича й колишні колеги, не забувають. А через кілька днів збереться родина вітати своїх тата й маму, дякувати за їх працю невтомну та душу золоту.

Записала
Ольга МОЛЯВЧИК