Мій рідний край! Безмежна широчінь
З безкрайнім і незвіданим простором,
Окинеш оком дальню далечінь –
До краю не дістати пильним зором.

Мій рідний край! Твої лани, поля,
Твої ліси – то віченьки зелені.
Серденьку рідна ружинська земля
І вулиці вже сходжені до мене.

Мій рідний край! Оспіваний в піснях,
Описаний в поезіях і прозах,
Зігріюсь в твого сонця променях
І освіжуся у твоїх осінніх грозах.

Мій рідний край! Натруджене село.
Заколосилися пшениці златокосі.
Озера й ріки – то твоє чоло,
А верби понад ними – то волосся.

Мій рідний край! Мелодія проста
Твоїх ночей. Їх ноти незабутні!
Червоні маки – то твої вуста,
А твої діти – то твоє майбутнє.

Мій рідний край! За всі скарби мої
В душі і в серці я плека надію,
Коли замерзнуть рученьки твої,
Тебе своїм теплом в біді зігрію.
Олександра Свєтлова