Твоїм віршам я поклоняюсь, Ліно!
Їх, мов молитву, в серці бережу.
Для мене вони знахідка безцінна,
Їх, як зіницю ока стережу.

Ми, люди, не забудемо ніколи
«Життя іде і все без коректур…»
Той що, що це не модно і навколо
Лише тусовки, шоу та гламур.

А «Перший вірш написаний в окопі…»
Як прочитаєш, серденько щемить.
Іде життя в швидкім своїм галопі
І може обірватися щомить.

Нехай мої рядки ще невідомі,
І доки їх терпить іще папір,
Читають лише близькі і знайомі,
Я підіймуся вище, ти повір!

Я обіцяю, що не впаду на коліна!
Я обіцяю, що дістанусь до мети!
Твоїм віршам я поклоняюсь, Ліно!
Та все ж далеко до твоєї висоти…
Олександра Свєтлова