«От через сто років прийдете і побачите, які тут дуби славні виростуть», – з такого доброго жарту розпочалася наша розмова, присвячена професійному святу працівників лісового господарства, з майстром лісу Ружинського лісництва В.В.Хомюком. Володимир Васильович показував ще зовсім молоді дубочки, що ростуть на Карачуновій горі неподалік озера.

І справді, ці юні лісові красені лише через років 100-150 перетворяться у справжніх богатирів, під густими кронами яких знайдуть затінок далекі нащадки нинішнього покоління. Напевно, саме тому й кажуть, що праця лісника непомітна, але благородна.

Цій благородній справі В.В.Хомюк віддав вже три десятки літ свого життя. Родом із Сестринівки, що на Вінниччині, Володимир практично виріс у лісі, ще з дитинства прикипівши серцем до зеленої його краси. Пропрацювавши на початку 70-х кілька років агрономом у Мовчанівці, змінив професію хлібороба на лісника. І так з 1976 року з невеликою перервою доглядає за своїм улюбленцем.
За час роботи посадив вже більше 50 гектарів лісу, знає усі тонкощі його обробітку та догляду. Навіть у Чорнобильській зоні ростуть зараз дерева, посаджені В.В.Хомюком та його товаришами у гіркому післяаварійному 1987-му році, живлять киснем відчужену зону. Нинішній обхід ружинського майстра лісу сягає 600 гектарів.
– Найважче – це виростити ліс, – ділиться Володимир Васильович міркуваннями. – Адже його потрібно сапати, потім робити рубки освітлення та прорідження, санітарні. І тільки тоді, коли дерева досягнуть свого зрілого віку, їх можна зрубувати. Ми вдячні місцевим мешканцям, які нам допомагають доглядати за насадженнями: сапають їх, обкошують. Особливо учням Зарічанської школи, які й дерева садять, і сміття прибирають.
Як розповів Володимир Васильович, робота у лісі є повсякчас. Навесні розпочинається посадка лісу, його прорідження. Нинішнього року садили не тільки дуби, а й вільхи, сосни, акації, підсаджували ясени. Влітку лісівники пильнують своє зелене господарство від пожеж. Нещодавня спека не залишала вільного часу працівникам лісництва: доводилося організовувати постійні чергування. Восени заготовляють насіння для майбутніх насаджень. Саджанці вирощують у розпліднику лісництва. Для цього майстри лісу збирають насіння липи, дуба, клену, ялини, а також і плодових дерев – черешні, вишні – висівають у розпліднику, а тоді висаджують. А взимку, коли люди мають більше вільного часу, їх лісництво кличе допомагати заготовляти деревину.
З особливою любов’ю розпо-відає Володимир Васильович про лісових мешканців. Адже є в ружинських лісах і борсуки, і лиси, і зайці, і білки. А в нинішньому році з’явилися і лось з лосицею. Як помітив лісівник, заборона мисливства у нинішньому році вплинула на популяцію кіз. Їх кількість зросла, і нині можна побачити по 45-50 голів у стаді.
– А озеро на Карачуновій горі облюбувала дика качка, – розповідає чоловік. – Ось уже років чотири поспіль вона висиджує по 12-15 каченят.
Добрі люди підгодовують качине сімейство, а лихі – вбивають, тому останнім часом сторониться мама-качка людей і діточок своїх ховає.
На жаль, люди нищать лісове царство ще й тим, що засмічують його. Лісове озеро – улюблене місце відпочинку місцевих мешканців. Та щоб відпочити на природі, потрібно спочатку ще прибрати галявину від пляшок та пластику, залишених попередніми візитерами.
– Колись тут коло озера були спортивні майданчики, лавочки стояли, та все поламали й знищили, – з гіркотою в голосі розказує В.В.Хомюк. – Просимо усіх, хто хоче відпочити на природі: прибирайте після себе сміття. Ви ж забруднюєте не тільки ліс, а своє майбутнє, майбутнє своїх дітей.
Ліс – живий організм. Як ти до нього поставишся – так він тобі й віддячить. Володимир Васильович переконаний, що коли до лісу ставишся з любов’ю, він тоді сторицею вертає добро. Любить ліс уся родина Хомюків, а особливо донька Володимира Васильовича Олеся та обоє внучок – Аня та Інна. Сам же глава родини у вільний час залюбки збирає гриби та ягоди, на рибалку, шкода, часу не завжди вистачає.
Думаю, що лиш та людина, яка у гармонії з природою стрічає світанки і проводжає вечірню зорю, може так щиро захоплюватися співом солов’їв навесні:
– Приходьте послухати, як гарно співають соловейки. Це ж справжня музика…
А може, і варто час від часу відірвавшись від сірих асфальтних буднів містечкового життя, послухати оту лісову симфонію?..
Ольга МОЛЯВЧИК