Час летить, змінює все довкола. Але всім неодмінно світитиме далеким вогником, оповитим солодким, стискаючим серце спогадом – дитинство і юність.Юність… Це справді найкраща пора життя людини, і проходить вона у школі. Юність захоплює дружбою, мріями, першим коханням… Але все в цьому світі має свій початок і своє закінчення. На жаль, спливає і шкільна юність.
Свято прощання з шкільною юністю, прощання зі школою і свято зустрічі випускників різних поколінь пройшло у Немиринецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів 29 травня у невимовно хвилюючій атмосфері. На шкільному подвір’ї зібралося багато людей. Це були учні, батьки, вчителі, односельці, які прийшли привітати випускників і багато-багато гостей, які приїхали привітати своїх вчителів, зустрітися зі школою, побачитись і поспілкуватися з однокласниками.
Після урочистої гостини на почесне місце під чарівні звуки шкільного вальсу запрошуються учні 11 класу, випускники 2010 року. Цьогоріч у Немиринцях їх дев’ятеро.
Директор школи Л.С.Козачук кожному дарує віршовану характеристику, а юнаки та дівчата виходять на сцену по червоній доріжці.
І ось захоплива мить – вручення атестатів. Вона триває не так довго, але цілих 11 років кожен випускник йшов до цього етапу. З врученням атестатів випускників привітали сільський голова О.М.Жебрівська, класний керівник О.М.Юхимець, перша вчителька В.П.Гробчак, з батьківською настановою до дітей звернулася мати випускника Л.І.Гарбовська.
Зі словами подяки до вчителів, батьків, учнів звернулися випускниці О.Нікітенко, Н.Головатюк, А.Авдєєва, Т.Ременюк, Ю.Ременюк.
Окрасою свята був виступ джентльменів 11 класу С.Дрога, Д.Гарбовського, А.Пузанова, Д.Цаяка і передача джентльменських атрибутів – білих шарфиків джентльменам 1 класу В.Каліщуку, Р.Кулибабі, М.Любчичу, С.Куделіну, які в свою чергу пообіцяли випускникам бути гідною зміною і на пам’ять подарували білі хустинки.
Друга частина випускного свята була приурочена зустрічі випускників. В Немиринецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів це вже добра традиція протягом багатьох років. Тому випускне свято в цьому році зібрало випускників, які закінчили школу 10, 15, 20, 30, 35, 40, 50 років тому. За їхніми плечима великий життєвий шлях. Кожний з них обрав свою стежку в житті. Хтось – простий робітник, шофер, доярка, хтось – займається бізнесом, хтось наукою, проте всі вони досягнули певних вершин у своїй справі… У цей день їх усіх об’єднало рідне село, школа, вчителі.
Ведучі свята звернулися до всіх такими рядками:
«Шкільне дитинство
дзвоником злетіло,
Давно дороги почались
життя.
Здається, вчора атестати
Вам вручили,
І не знайти в минуле
вороття.
Пригадайте перші
свої кроки,
Коли прийшли ви в 1 клас,
Таким був світ безмежним
і широкий,
А донька вже
танцює шкільний вальс.
Кружляють в голові
прості слова,
Ми всі такі однакові і рідні,
Шкільні літа не мають
вороття».
У цей день було все: і обійми, і сльози радості від зустрічі, теплі напутні слова випускникам від досвідчених і зрілих учнів школи і прощальний шкільний вальс, захоплення змінами в селі. А 50-річники випустили ще й святковий плакат, яким підняли настрій всім присутнім.
Свято вдалося на славу. Воно запам’яталось як прощання зі шкільною юністю для одних і як свято зустрічі з дитинством і юністю для інших…