Новітня історія України щедра на вибори. Ця демократична процедура вже набуває справжнього змісту. Вільні громадяни ще донедавна тоталітарної держави на наших очах, у досить складних умовах впливу великих світових держав, створюють українську спільноту. Все гучніше звучить наше прагнення стати цивілізованою частинкою півмільярдного братства європейських народів.
Майдани 2004 року підняли планку наших сподівань побудувати красиву і справедливу для всіх громадян Україну до таких висот, на які ми ще довго будемо дивитися, і зосереджуватимемо власні зусилля на підкорення тих омріяних висот.
Період президентства В.Ющенка ввійшов у історію із вагомими яскравими досягненнями та із прикрими прорахунками і помилками в побудові молодої держави. Не змогла команда славного Майдану зберегти чистоту, єдність і злагоду. Так не раз було в історії революцій багатьох народів світу, і ми тут не виняток. Тому і народу, і його політикам слід гарно вивчити уроки Майдану.
А нам знову доводиться йти на вибори. І не просто обирати Президента, а робити вибір: який кандидат здатний реалізувати ідеали Майдану (а те, що вони величні, – визнав світ). Знову, як і п’ять років тому вибір: «Куди йти?». У сім’ю європейських розвинених народів, чи торувати ніби свій шлях, ніби нейтральний, а насправді неминуче спрямований у азійський простір, який ще довго не досягне (в силу історичних причин) справді демократичних норм співжиття народів.
Вибір Президента – це ніби вибір ще одного прапора України, на який буде рівнятись молодь. Наші діти братимуть приклад із життя Президента, повинні будуть гордитись ним, пишатися його розумом, справедливістю, моральною гідністю.
Імена всіх Президентів навічно входять у Книгу історії держави, пам’ятаймо про це.
Нам варто переобрати згодом Верховну Раду, місцеву владу, щоб змусити їх служити нам. Бо ми – народ, ми повинні спонукати і по-літиків, і чиновників створити таку Конституцію, яка б гарантувала на століття чіткий механізм обрання влади та її термінового відкликання і покарання в разі невиконання своїх обов’язків.
Отож кожен з нас відповідальний не лише перед суспільством сучасним, а й перед нашими нащадками, перед світовим українством за свій вибір. Тому всі, кому за 18 років, прийдімо 7 лютого на виборчу дільницю.
І зробімо вибір.
Віктор Митюк,
вчитель Ружинської гімназії