Шановна редакціє!
В переддень професійного свята медичних працівників я хотів би подякувати на сторінках вашої газети людині, яка врятувала мені життя.
Я шофер, перевожу вантажі з Києва до Могилів – Подільського. Одного дня, проїжджаючи через Ружин, я зупинився, щоб відпочити на місцевій АЗС. Трішки виспавшись, опівночі вирушив далі, та, проїхавши декілька кілометрів, відчув сильний біль. Він був такий нестерпний, що, здавалося, втрачаю свідомість. Вийшовши з машини, я почав зупиняти транспорт, який рухався в обох напрямках, та, на мій превеликий жаль, а, можливо, через те, що відбувалося це вночі, ніхто не зупинявся. Коли вже не було сили терпіти біль, я ліг посеред дороги і вже не зміг поворухнутися. Коли побачив ще одну машину, відчув, що то, мабуть, мій останній шанс – почав зупиняти. На моє щастя, то була машина швидкої допомоги. Пам’ятаю, як прийшовши до тями, побачив біля себе жіночу постать. Жінка заспокоювала мене, просила потерпіти і приказувала, що за декілька хвилин біль вщухне. І справді, незабаром біль минув. І хоча мені стало краще, лікарка все ж просила поїхати до лікарні, зв’язувалася з диспетчерською швидкої допомоги, дзвонила в службу порятунку, щоб ті транспортували автомобіль на відповідну стоянку тощо. Я відмовився, оскільки повинен був відвезти до Могилів-Подільського надзвичайно важливий вантаж. Коли на дворі почало світати, я вирушив в дорогу.
Розповідаю це для того, щоб люди знали, що на світі ще не «перевелися» справжні талановиті лікарі, в яких залишилася доброта, чуйність і співчуття до чужого горя. Вони роблять усе, щоб врятувати людину, надати їй відповідну допомогу, по-материнськи щиро, з ніжністю і чуйністю, ставляться до пацієнтів.
Я, оскільки був у важкому стані, навіть не запитав прізвища своєї рятівниці, однак водій швидкої називав її Іванівна. Дуже хочу з вашою допомогою, шановна редакціє, подякувати лікарці Іванівні за вчасно надану мені допомогу. Я низько схиляю голову перед цією жінкою. Дякую, вам Іванівно, за те, що так вчасно з’явилися в моєму житті! Адже хто знає, якби не ви, що чекало б на мене в чужому краї.
Прошу, дізнайтеся прізвище цієї, воістину святої лікарки і напишіть про цей випадок в своїй газеті.
Руслан Деркач,
м.Могилів–Подільський
Від редакції: Ім’я лікарки, яка відгукнулася на чуже горе та вчасно надала допомогу водієві, — Валентина Іванівна Качур.