Ти закрутиш цигарку – посміхнешся мені
І згадаєш як казку свої юності дні.
І не витягнеш з тебе героїчних атак:
«То була тяжка праця, а іначе ніяк.»

Я на вулиці хлопцям про Рейхстаг, про Берлін,
На селі з ветеранів ти лишився один.
А я втратить тебе дуже-дуже боюсь,
Я не вмію, але як за тебе молюсь.

Діти завчено: «Вічно нехай пам*ять живе»
В небі ключ журавлиний – твоя юність пливе.
Ти приймеш гірку чарку із бабусиних рук:
«За усіх моїх хлопців і за тебе, онук»

Як я хочу навчитись твоїй вірі в життя,
Ти смієшся: «Онуку, з тебе буде пуття»
Як могли ви в тім пеклі чисто-світло так жить,
В медсанбат нести квіти і любить, і любить.

А в очах твоїх мудрість,сонце, все-все в них є,
І життя твоїх хлопців вже моє серце п*є.
Я надіюсь і вірю зможу, вдасться мені
Отак світло віддати дні останні весні

Артем Герасимчук