Суспільство
«Дитячі сеанси» для дорослих чи недитячі розваги для підлітків?

Нещодавно одна моя знайома розповіла вражаючу історію. Її запросили на святкування дня народження в одну із ружинських кафешок. Привітати іменинника зібралась компанія дорослих людей, усім років по 40. Однак у кафе їх одразу попередили: ви можете святкувати до 22-ї години. Чому? Бо потім приходить молодь! Парадокс: якщо раніше ті, кому до шістнадцяти, ходили в кіно на «дитячі сеанси», то зараз на них, тільки вже в кафе, ходять дорослі.
Останнім часом тема вечірнього дозвілля молоді дедалі активніше обговорюється в суспільстві: від буденних розмов «на кухні» про недитячі розваги підлітків до прийняття державницьких рішень у цій сфері. І це певною мірою свідчить про те, що наше суспільство «дозріло» до усвідомлення і визнання проблеми. А це перший крок до її подолання. Як вчить східна мудрість, дорогу здолає лиш той, хто по ній іде.
Звісно, коли живеш у маленькому селищі чи селі, здається, що тут юнаки і дівчата вихованіші, не такі розбещені, як у містах. Та це не більш, ніж стереотип. Факти доводять інше: провінційна молодь теж прагне до заборонених розваг, як от тютюнокуріння, вживання алкоголю і навіть наркотиків.
Як розповів оперуповноважений кримінальної міліції у справах дітей А.В.Бутківський, наразі на обліку в КМСД перебуває 14 неповнолітніх порушників закону. Уже в цьому році неповнолітній скоїв кримінальний злочин – вкрав мобільні телефони. Є більш «невинні розваги», які класифікують як дрібне хуліганство. Як от випадок, що стався ввечері 27 березня в центрі Ружина. Двоє юнаків видерлися на меморіальні скульптури біля районного будинку культури і викрикували лайливі слова. Знімали їх звідти правоохоронці разом з працівниками охоронної фірми «Лана». Найбільше таких прикрих випадків трапляється у Ружині, Білилівці та Ягнятині.
Усі ці вчинки зазвичай супроводжуються алкогольним, а часом і наркотичним сп’янінням. Як підтвердив головний лікар ЦРЛ М.П.Зозуля, трапляються випадки, коли неповнолітніх доправляють у районну лікарню у стані важкого алкогольного сп’яніння.
Можна, звісно, казати, що «молодь сьогодні зовсім зіпсована», але…Запитаймо себе: а хто ж її таку виховав? Хіба ці діти самі виготовляють пиво, горілку чи цигарки і ще й рекламують їх на кожному кроці: мовляв, хто їх вживає – приречений на успіх, гарних друзів і кар’єрний зліт? Чи, може, кіно самі знімають, де кожен кадр залитий кров’ю? Мабуть, все таки, усю цю продукцію створюють і продають дорослі люди. Ті, хто заробляє величезні гроші на здоров’ї дітей. Адже, вживання алкоголю, тютюну, наркотиків прирікає зовсім не на успіх, а на різноманітні хвороби, психічні розлади, ранні сексуальні зв’язки, а дуже часто – призводить і до трагічних випадків. Тож проблеми, які розвиваються у молодіжному середовищі, – це наслідки діяльності суспільства дорослих.
ВМОЧИ ПАЛЬЧИКА, ПЕТРИКУ…
От погляньмо. Дитина народжується і перше виховання отримує в сім’ї. А згадаймо наші родинні свята. З’їхалися гості, накрили стіл у три поверхи вареним, смаженим, печеним, заливним… Та головний атрибут свята – звичайно, «вона»: медова, з перцем, на бруньках. Дорослі чаркуються, а дітлашня дивиться. А коли вже гості геть повеселішали, починають чіплятися до Петрика чи Марійки: «Вмочи пальчика, добре, га?» Тьоті й дяді сміються, а мале кривиться, бо пече по язику оте «добре». Але у нестійкій дитячій психіці міцно закладається поняття обов’язкової присутності алкоголю під час застілля. Бо яке ж тоді свято?!
Коли Петрик чи Марійка трохи вже підросли, татко просить збігати у магазин: пивка холодного купити чи пачку цигарок. Самі того не помічаючи, батьки привчають дитину до думки, що алкоголь, тютюн – це нешкідливо. Діти ж, в свою чергу копіюють, і наслідують дорослих, і в першу чергу близьких людей, які є для них авторитетом.

КОЖЕН ОБИРАЄ СВОЮ СТЕЖКУ САМ
Врешті у віці 6-7 років Петрика чи Марійку віддають до школи. Уся відповідальність за їх виховання й навчання переходить на вчителів. Так, педагоги повинні вкладати у голівки хлопчиків й дівчаток не лише правила і формули, а ще й привчати їх до моральних й етичних норм, виховувати любов до прекрасного. Словом, за класиком, сіяти розумне, добре, вічне, те, на що у батьків зазвичай не вистачає ані часу, ані сил.
У кожному навчальному закладі Ружинського району, як неодноразово наголошував начальник відділу освіти РДА В.Г.Федорчук, проводяться виховні заходи – розважальні тематичні вечори, дискотеки. Школа в міру можливого організовує дозвілля учнівської молоді. Але розваг юнь шукає у вихідні дні і пізно ввечері. Ось тут саме час згадати і про внутрішню культуру дозвілля. Адже частина школярів уміє заповнити свій вільний час з користю: хтось розвиває свої спортивні чи мистецькі таланти, інші – займаються інтелектуальним самовдосконаленням. Одні відвідують будинок дитячої творчості, інші – музичну школу, треті – спортшколу чи спортклуб, ті вивчають історію рідного краю, інші – дбають про екологію свого села чи селища. Розгалужена мережа шкільних гуртків та позашкільних виховних закладів у районі дозволяє молоді розвивати свої уміння і навички у різних напрямках. Кожен обирає свою стежку сам. Однак, хтось впевнено крокує прямою дорогою, інший же – збивається на манівці. Коли підліток опиняється на роздоріжжі, йому вкрай необхідна допомога дорослих.

ТЬОТЯ НЕ ПРОДАСТЬ ДИТИНІ ПЛЯШКУ?
Крім сім’ї і школи Петрики й Марійки ще й спілкуються з однолітками, зі старшими друзями. Тобто їх виховує також і «вулиця». Саме тут на підлітка чатує найбільша небезпека. З друзями, як правило, приходить досвід першої чарки, першої цигарки…У цей час підлітку потрібно допомогти відсіяти зерно від полови, відрізнити добро від зла. І допомогти мають не тільки батьки й вчителі, а й правоохоронці, представники влади й місцевого самоврядування. Як зазначив А.В.Бутківський, лише кілька сільських голів постійно співпрацюють з правоохоронцями, прагнучи навести порядок в селі, – серед них А.І.Хоцянівський із Зарудинець та О.М.Лікарчук з Голубівки.
Батьки відпускають увечері своїх Петриків і Марійок на дискотеку чи й у кафе з надією, що там дорослий дядя чи тьотя не продадуть дитині пляшку чи цигарки. Та й закон забороняє продавати пиво, алкоголь і тютюн особам віком до 18 років. І штраф зараз солідний – 6800 грн. Та й совість дядя і тьотя мають – подбають про чуже дитя. Усе це так. Але і дяді, і тьоті крім того хочуть мати ще й заробіток, аби годувати, одягати і вчити своїх дітей. Втім і підприємці, і продавці є теж різні. Комусь однаково, на чому гроші заробляти, хтось принаймні запитає у покупця вік, а ще хтось і охоронця найняв, аби підлітків у кафе не впускати.
За неперевіреними даними, юнаки й дівчата за вечір у ружинських кафе залишають по 50-100 гривень. Та якою б ця сума не була, вона однаково видана із батьківського гаманця. Дуже рідко підлітки тратять самостійно зароблені гроші. А знаєте, до якої відповідальності можна притягнути того ж Петрика, який розпивав спиртні напої у непризначеному для цього місці? Якщо це вперше – тоді на нього чекає попередження, а далі штраф – від 17 до 51 гривні. Такі ж мізерні штрафи можуть бути застосовані і до батьків, які неналежним чином виконують свої обов’язки. На думку правоохоронців, законодавцю варто було б переглянути не лише розмір штрафу за реалізацію заборонених товарів, а й ті норми, які стосуються відповідальності самих неповнолітніх та їх батьків.

СУСПІЛЬНА МОРАЛЬ І ЗМІ

Врешті, не можна забувати про такий чинник впливу на формування свідомості особи, як засоби масової інформації. Якщо проконтролювати, що ваша дитина дивиться по телевізору чи читає, ще якось можна, то безконтрольною залишається мережа Інтернет і контент мобільних телефонів. Одиниці батьків знають, як перевірити історію відвіданих сайтів, як заблокувати доступ до небажаних сторінок, або ж навіть як заглянути «всередину» мобілки. А там, повірте, можна знайти багато цікавого. Батьки, на жаль, поки заробляють гроші на усі ці новомодні іграшки, зовсім не мають часу на те, щоб навчитися ними як слід користуватися.
В Україні діє Закон «Про захист суспільної моралі», а наприкінці березня Національна експертна комісія з питань захисту суспільно моралі винесла на обговорення проект змін до нього, якими передбачено з-поміж іншого і заборону обігу будь-якої продукції, яка пропагує вживання токсичних, наркотичних речовин, алкогольних напоїв, тютюнопаління, насильство і жорстокість. У Німеччині, наприклад, ще з 1953 року діє Федеральне відомство з перевірки матеріалів, шкідливих для молоді. До переліку таких матеріалів потрапляють фільми, що проповідують жорстокість, комп’ютерні ігри, що вихваляють війну чи расизм. Заборона на обіг такої продукції діє і у Великобританії, США, у багатьох країнах світу. А у Франції, приміром, діє також ряд податкових та митних пільг для періодичних видань, якщо вони визнані суспільно корисними, тобто сприяють освіті, вихованню, інформуванню та культурному дозвіллю людей.

КІНОТЕАТР ЯК АЛЬТЕРНАТИВА БАРАМ

Та поки ми чекатимемо зрушень на державному рівні, варто потурбуватися про організацію культурного дозвілля для молоді у громадах. Одними лише заборонами та покараннями тут нічого не вдієш. Очевидно, що молоді потрібно запропонувати щось як альтернативу кафе, барам, вулиці. Почнімо з того, що, скажімо, в суботній вечір окрім дискотеки й кафе в Ружині та й у селах молоді піти нікуди. Ані скверика для романтичних прогулянок, ані альтанок для приємних бесід. Давно не діє кінотеатр. А скільки нових фільмів виходять на широкий екран. Хочеш бути в курсі кіноновинок – «качай з Інтернету» і дивись на 17-дюймовому моніторі. Про які 3D-ефекти може йти тут мова? Якщо роботу кінотеатру не можна відновити за державні кошти, напевно, можна знайти підприємців, які зголосяться вкласти у цю справу гроші. Тим більше, що можна відкривати міні-кінотеатри, навіть і на 10 місць. Як от, наприклад, це зробили в Умані наприкінці січня. Крім того, у тамтешньому закладі є відеотир та аерохокей. Для відкриття кінотеатру не потрібно вкладати шалені гроші в купівлю ліцензії на торгівлю спиртним чи цигарками. Теж економія. Словом, подумати підприємцям є над чим.
Не обов’язково чекати, поки хтось щось запропонує чи зробить. Приміром, у Австрії діють соціальні молодіжні об’єднання, які організовують дозвілля однолітків (екскурсії, туристичні походи тощо). Активної і творчої молоді в нас вистачає, аби лиш їх енергію спрямувати у потрібне русло. Якщо виявити фантазію, можна знайти безліч варіантів, як організувати дозвілля так, щоб і не дорого, і цікаво, і з користю. Можна, наприклад, організувати фотостудію. Чому ні? На Ружинщині стільки чудових краєвидів, що можна цілі фотоальбоми видавати. Або, скажімо, вечірню студію танців для молоді. Хіба багато хто вміє похвалитися умінням справді танцювати, а не рухатися під музику? Хорошим прикладом для громад району є відкриття недільної школи у Дерганівці.
Якщо на тілі в людини з’являється рана, її чимшвидше лікують. А якщо ця рана на тілі суспільства? Її теж потрібно лікувати, інакше загине весь організм. Ми любимо повторювати, що в української нації є майбутнє. Питання тільки в тому, яке воно: здорове, тверезе й щасливе чи хворе, захмеліле і задурманене. Вибір – за кожним з нас.
Ольга МОЛЯВЧИК