Одним із напрямів роботи управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації є забезпечення соціального захисту та виплата компенсацій постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Саме цій ділянці роботи з людьми, для яких чорнобильська катастрофа стала трагедією всього життя, присвятила всі свої знання, вміння та прагнення допомагати людям головний спеціаліст управління Марина Лук’янівна Пилипенко.

Родом з міста Єсіль Цілиноградської області Казахстану, Марина волею долі опинилася в Ружинському районі у селі Ягнятин. Саме серед мальовничих краєвидів Ягнятина минало її дитинство та юність, роки навчання у школі, тут вона зустріла своє кохання, виростила своїх дітей. Марина вважає село найкращим місцем, де мають зростати і виховуватись діти, адже в селі люди живуть як велика родина, де люди намагаються допомагати один одному. Тут мальовнича природа надихає на творчість, спонукає зберегти у серці і високі бані сільської церкви, і старий млин у селі, і дивовижний водограй на його околиці, — краєвид такий не властивий для Ружинщини, але такий прекрасний у своїй неповторності.
Після школи був кооперативний технікум у Житомирі, який Марина закінчила з відзнакою, здобувши спеціальність товарознавця. Працювала у Ружинському коопунівермазі продавцем, потім завідувала відділом «Дитячий світ». Болісно стискалось серце Марини, коли у часи перебудови на полицях «Дитячого світу» нестало товарів для малечі, а згодом і сама вона змушена була змінити місце роботи.
Працювала спеціалістом відділу організаційної та кадрової роботи райдержадміністрації, потім — провідним спеціалістом відділу РДА з надзвичайних ситуацій, і ось вже п’ять років Марина Пилипенко трудиться головним спеціалістом управління праці та соціального захисту населення РДА з питань захисту громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Щоденно Марина Лук’янівна оформляє особові справи отримувачів компенсацій, проводить роз’яснювальну роботу, приймає документи для нарахування компенсацій різним категоріям постраждалих, розрахунки від організацій для відшкодування чорнобильських коштів, приймає документи для видачі чорнобильських посвідчень. Здавалося б, проста робота з паперами, але за кожним документом — доля людини, яка потребує допомоги…
Але головне — що в рутині щоденної праці Марина Лук’янівна не розгубила душевної теплоти, доброти і щирості свого серця. Вона до кожного свого підопічного ставиться з теплом, намагається підшукати всі можливі варіанти, аби надати людині допомогу, розрадить словом, підкаже як діяти, щоб отримати компенсацію. Надзвичайно відповідальне ставлення до своєї роботи — одна з основних рис характеру Марини Лук’янівни. Саме за це її цінує керівництво управління, а за щирість, добре ставлення до оточуючих поважають Марину Пилипенко колеги, друзі та всі, кому вона щоденно надає допомогу, — в цьому сенс її життя, адже сила доброти людини вимірюється не її зусиллями, а звичним для неї способом життя.
За неповний 2009 рік завдяки копіткій праці Марини Лук’янівни та її колег проведені виплати за Чорнобильськими програмами, як, наприклад, виплата додаткової відпустки та підвищеної стипендії громадянам, які постраждали внаслідок аварії На Чорнобильській АЕС, на суму 25 тис. 386 грн; компенсація сім’ям з дітьми на суму 35 тис. 63 грн; щомісячна грошова допомога на продукти харчування чорнобильцям першої та другої категорій — 211 тис. 628 грн; одноразова щорічна компенсація на оздоровлення — 12 тис. грн та компенсація пільг на медикаменти у сумі 14 тис. 820 гривень.
«Я дякую Богу, що дав мені таку сім’ю, таких добрих і розумних дітей», — розповідає про свою родину М.Л.Пилипенко. І дійсно, подружжю Пилипенків є чим пишатися, адже Марина Лук’янівна з чоловіком Олександром Леонідовичем виростили хороших сина і доньку, які тішать батьків своїми здобутками. Сергій працює у Києві та навчається на п’ятому курсі Київського національного економічного університету, хлопець надзвичайно здатний до навчання, черпає у ньому не лише нові знання, а й натхнення до подальшого пізнання. Захопившись історією, досконало вивчив міжнародну історію, тепер працює над опануванням географії. Юля ж має талант художника, який застосовує, працюючи стилістом у одному з київських салонів краси, планує здобути вищу освіту за спеціальністю.
У збудованому спільно домі Марина Лук’янівна з чоловіком влаштували сімейний затишок, тепло якого вабить до рідної оселі дітей, даруючи любов і підтримку, впевненість у своїх силах. Своєрідним джерелом енергії та натхнення для Марини Лук’янівни є родина, а у вільний час вона поринає у вир історичного роману та пригод, які дарують твори великого Дюма.
Людмила БУДКО