Нинішній травень відрахував вже 65-ту мирну весну, подаровану нам воїнами-визволителями. Тож 9 травня мешканці та гості Ружина зібралися на мітинг-реквієм з нагоди річниці Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні, аби вклонитися в синівській вдячності тим, хто вижив, вшанувати полеглих в боях.
– Світле зі сльозами на очах свято Перемоги зустрічають з нами всього 11 фронтовиків, 3 вдови та 15 тих, кого 18-літніми призвали на фронт, але війна вже закінчилась, – зазначив селищний голова В.І.Жарський у своєму виступі. – Нинішнього року ювілейну медаль «65 років Перемоги» одержали 310 ружинців. На місцевому кладовищі знайшли вічний спочинок 504 солдати війни з різних країн, далеких і близьких.

З привітаннями до присутніх звернувся голова районної державної адміністрації В.С.Бондарчук:
– У пам’яті старшого покоління назавжди залишаться не тільки радісні дні Перемоги, а й чорні часи неволі, яка тривала з липня 1941 до кінця 1943 року. Ніколи не забудуться дні вересневої трагедії далекого 41-го, коли в урочищі Ружинського лісу були розстріляні сотні мирних жителів Ружина. Наш район пишається внеском кожного нашого земляка в здобуття Перемоги. Пам’ять про їх подвиг і героїзм буде жити в наших серцях вічно. Низький уклін усім солдатам і солдатським вдовам, які пройшли дорогами війни, щоб ми сьогодні могли жити, мріяти, любити, У цей славний незабутній день ми вшановуємо і дітей війни, які на своїх плечах несли важку ношу повоєнних років і підняли країну з руїн. Ми прославляємо тих, хто в тилу ворога самовідданою працею наближав розгром ворога.

Районний військовий комісар підполковник О.В.Гладишко наголосив у вітальному слові, що військові, які несуть службу в Збройних Силах України захищають Вітчизну, бережуть і примножують славу воїнів-визволителів.
Фронтовик Василь Григорович Оленич пригадав лихоліття війни, коли наша земля була сплюндрована ворогом, а народ мордували у гітлерівських катівнях:
– Багато нашого брата впало на фронтах, але він падав і підіймався, боровся за кожен клапоть землі. Ми, учасники війни, робили все можливе, щоб знищити ворога, відбудувати господарство. Час минає, але хочеться, щоб сьогоднішнє покоління пам’ятало це і приділяло більше уваги вирішенню медичних, соціальних проблем ветеранів, – зауважив він.
За кожною цифрою – людська доля
З нашого району:
пішло на захист Батьківщини понад 10 тисяч людей;
5420 наших земляків загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни;
504 воїни загинули, визволяючи наше селище;
більше 2 тисяч людей замучено під час окупації, з них 130 дітей.
Від наймолодших учасників мітингу-реквієму ветеранів привітав учень Зарічанської школи Іван Кутній.

Цього світлого і водночас скорботного дня завітав з Ялти син сержанта Олексія Курча, який загинув, обороняючи наше селище і похований на центральному кладовищі. Пан В’ячеслав зазначив, що вже протягом 35 років відвідує могилу батька. У 1975 році вони з мамою взяли з собою в Ялту капсулу із ружинською землею на знак вшанування пам’яті про батька, нагадування про зв’язок із нашим краєм.

Хвилиною мовчання та військовим салютом було вшановано пам’ять полеглих. До Монумента Слави, пам’ятників та обелісків, могил та місць захоронень воїнів-визволителів та односельців, загиблих у роки Великої Вітчизняної війни поклали гірлянди та квіти районне керівництво, представники установ, організацій, підприємств району, політичних партій та громадських організацій, шкільна юнь. На центральному кладовищі священики Української Православної Церкви МП відслужили поминальну панахиду.

Усім тим, чиє ім’я – Вічний Подвиг, ми завдячуємо волею, мирним небом, можливістю жити, виховувати дітей, обробляти землю, ра-діти успіху, посміхатися сонцю. Вічна слава переможцям!
Ольга МОЛЯВЧИК