У кожного своє розуміння кордонів того, де закінчується повсякденне життя і починається екстремальне. Для одних найвідчайдушнішим вчинком може стати звичайний для багатьох стрибок з парашутом, деякі ж не можуть повноцінно жити без нових відчуттів, які дає ризик. Саме до цієї категорії належать сталкери. З легкої руки любителів творів братів Стругацьких так стали називати людей-провідників, або просто мандрівників, з якої-небудь відчуженої зони. Мабуть, одне з найвідоміших у світі таких екстремальних місць – це зона
відчуження навколо Чорнобильської АЕС.
Дорога на ЧАЕС. Попереду видніється напис «ЧАЕС», а по боках, між іншим, Рудий Ліс ...
Чорнобильська зона давно стала відкритою територією. Необхідно лише правильно оформити документи, і шлях відкрито. Багато туристичних фірм навіть пропонують екскурсійні поїздки. Вартість подібного вояжу близько 100-125 у.о. з людини. Під час такої одноденної екскурсії вам запропонують відвідати околиці ЧАЕС, мертве місто Прип’ять і стоянку заражених транспортних засобів. Для бажаючих відвідати зону відчуження існує окрема інфраструктура, створена після трагічних подій. За необхідності можна зняти номер в готелі, а також орендувати автомобіль. Ціни цілком прийнятні, а до відвідувачів ставляться доброзичливо – цей своєрідний екстремальний туризм в тутешніх місцях тільки починає набирати обертів.
Зона вражає уяву. Звичайно, картинок з голлівудських фільмів тут не зустрінеш. Однак покинуті селища, порослі травою дороги, практично повна відсутність людей залишають гнітюче враження. Гаї дерев, що розбивають бетон і асфальт, дикі звірі в колись густонаселених людьми місцях нагадують про марність досягнень цивілізації. Сліди ж мародерства – практично у всіх колись житлових приміщеннях – змушують задуматися про немінливість людської сутності.
Сьогодні зона – рай для любителів живої природи і таких, як я «фото-маніяків», щоправда, якщо вони готові ризикнути. Українське Полісся завжди славилося багатством тваринного світу. А зараз, коли людське втручання в природне середовище проживання в цій місцевості практично дорівнює нулю, край став справді унікальним. Стада вільно розгулюючих диких кабанів, величезна кількість риби нереальних розмірів заманюють браконьєрів. Та що там риба, найбільш небезпечні для вживання гриби, та й ті збираються «чорними заготівельниками».
Звичайно, незважаючи на всі переваги для любителів екстриму, зона – не місце для відпочинку. Необхідно суворо дотримуватися заходів безпеки і чітко дотримуватись інструкцій гідів. В іншому випадку існує серйозна загроза значної шкоди здоров’ю. Але не всі екстремальні туристи віддають перевагу стандартному, на їх погляд, маршруту. Звичайно, дикунів небагато – не кожен з них настільки впевнений у своїх силах. Крім того, несанкціоноване проникнення в зону карається законом, а невдаху – екстремала можуть прийняти за мародера, а то й за контрабандиста. І все ж найвідчайдушніші сталкери не зупиняються ні перед чим. Незважаючи на велику кількість КПП, потрапити в зону можна – її периметр становить двісті чотирнадцять кілометрів, що не дає можливості повністю контролювати непроханих гостей. Велика кількість автобусних маршрутів до навколишніх сіл дозволяє дістатися до «місця Х» без зусиль. А лісиста місцевість робить нелегальний перехід ще простішим.
На подібний захід відважуються тільки найзапекліші любителі ризику. Я одна з них, і я там була. Але давайте по порядку…
Підготовка до цього заходу – справа не з легких. Сталкеру знадобиться багато речей, які не так-то просто дістати. У першу чергу, це докладні карти місцевості та забруднення територій. Місце розташування заражених місць неможливо логічно прорахувати –ступінь радіоактивності не залежить від віддаленості епіцентру вибуху. Обов’язкове доповнення до карт – дозиметр, без якого, навіть орієнтуючись по зазначених ділянках забруднення, можна опинитися в місцевості підвищеної небезпеки. У дорозі потрібно дотримуватися елементарних правил: обходити території з мертвими деревами і поруділими соснами, негайно змінювати маршрут, як тільки з’явився гіркий металевий присмак в роті тощо.
Сталкер повинен мати величезний досвід орієнтування на місцевості. Незважаючи на детальні карти, ризик заблукати і вийти десь в Білорусі дуже високий. Запитати ж доріжку в зоні практично немає кого – поодинокі мешканці не відходять далеко від осель, а контактувати з представниками влади нелегалам ні до чого.
На собі доведеться тягти не тільки необхідний запас їжі, але й величезну кількість води. Звичайно, можна спробувати щастя і відсьорбнути з джерела, але загроза стати сучасною подобою казкового козеняти надто висока. Продукти слід підбирати за принципом «сухого пайка» – приготування їжі на вогні може виявитися небезпечним для життя. По-перше, сухі гілки для багаття напевно будуть радіоактивними. По-друге, вогонь може привернути небажану увагу. Викопувати ж яму не рекомендується – радіонукліди зараз залягають в основному на глибині одинадцять-дванадцять сантиметрів. Деякі шукачі пригод беруть із собою пляшку червоного вина для лікувальних цілей. Проте досвідчені сталкери не вживають в зоні алкоголь –– дуже вже велика нервова напруга, яку відчуває людина.
Одяг повинен бути відповідним. Шорти, спідниці та футболки залишаються вдома. Все повинно бути гранично закритим, щоб уникнути попадання пилу та бруду. Причому це правило стосується також кистей рук і голови. Рукавичок, до речі, беруть кілька пар, для зміни. Після виходу із зони всі речі треба спалити. Звичайно, в таких умовах краще носити загальновійськовий захисний костюм, але не кожен зможе витримати довгий шлях у такому вбранні. Сталкер не повинен забути і про аптечку, в якій, крім традиційного набору, не зайвими будуть протирадіаційні засоби.
Похід в зону – не розважальна прогулянка, і сталкери прекрасно усвідомлюють небезпеку. Комусь їх поведінка здасться неадекватною, комусь блюзнірством, але для них входження в зону – це ціна, яку потрібно заплатити для досягнення мети. А мета у кожного своя ... Моя мета була зробити гарні фото. Життя одне. Можливо й поза законом, можливо й поза нормами… Але світлини, зроблені у зоні відчуження, варті того всього, крізь що мені довелося пройти, і у підсумку, ще й назвати себе сталкером.
АТУМ