Минулого місяця Національна асоціація молочників України для тих керівників сільськогоподарських підприємств, які мають у себе доїльні зали, організувала шестиденну поїздку до Ізраїлю. В числі 24 керівників господарств, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукці з усієї України, наш район представляв Олександр Феодосійович Колібаба, який протягом багатьох років очолює СВК «Ружинський» і в галузі тваринництва досяг певних успіхів. Так у цьому господарстві вперше на Житомирщині введено в дію сучасний доїльний зал. З метою обміну досвідом він побував у багатьох країнах Європи та США, а нещодавно запропонували поїздку до Ізраїлю. Своїми враженнями від побаченого Олександр Феодосійович ділиться з читачами  районної газети «Ружинська земля».

«На сьогоднішній день в Ізраїлі основною формою сільськогосподарського виробництва є кібуци, тобто колективні господарства. Тільки на відміну від радянської тотальної примусової колективізації, вони створювалися на добровільних засадах. Адже більшість із них невеликі, оскільки в кібуц можуть обє’днатися дві-три родини, сусіди, знайомі близькі. Є господарства, які спеціалізуються виключно на виробництві кормів, – інші займаються рослинництвом, тваринництвом і т.д. Там працюють високопрофесійні спеціалісти, у виробництві застосовуються передові технології, усе комп’ютеризовано. На полях працює високопродуктивна техніка. Зрозуміло, що у дрібних господарствах техніка малогабаритна, в залежності від того, що доцільно використовувати у тому чи іншому господарстві. Але всі господарі працюють з повною віддачею сил і мають відмінні результати. Мене надзвичайно вразило те, що така маленька країна, як Ізраїль, має такі високі результати в галузі тваринництва – 13-14 тонн молока від кожної корови за рік. І це реальність. В цілому у державі налічується всього 220 тисяч корів. І вони забезпечують свою країну продуктами молочного напрямку та ще й експортують. А все це стало можливим за рахунок високої продуктивності молочного стада і, відповідно, грамотної, на основі передових світових технологій, організації праці. Так, скажімо, корів тут обслуговують без застосування людських рук. Це така системна комп’ютеризація, коли корова сама заходить у призначене місце для доїння. ЇЇ підмивають, звісно не люди, а комп’ютеризовані механізми типу роботів, після того під’єднують для доїння і всіма цими процесами управляє один оператор. Суть роботи якого полягає в тому, щоб вчасно натиснути на кнопку, яка приводить в дію виконавців, чи то для доїння корів, чи роздачі кормів, чи прибирання гною тощо. До слова, у всій Європі безприв’язне утримання худоби. Оскільки корова також в певній мірі хоче вільно ходити, тоді вона може дати віддачу. На фермах в Ізраїлі корова йде на доїння тоді, коли у неї виникає для цього фізіологічна потреба. Скажімо, набралось у вимені 20-25 літрів молока і вона за власним «бажанням» йде доїтися. Корова самостійно заходить у місце, призначене для доїння, після цієї процедури вим’я підмивають і консервують. Людський фактор у виконанні цих процесів практично відсутній. Безумовно, побувавши в Америці та Європі, перейнявши досвід, разом з працівниками СВК «Ружинський» ми збудували сучасний доїльний зал на Заріччі, але тепер, коли я повернувся з Ізраїлю і побачив їхні доїльні зали, розумію: без сумніву, можна було під час будівництва добавити окремі прості елементи без великих фінансових затрат, які пішли б на користь загальної справи розвитку твариннницкої галузі в СВК «Ружинський». Стосовно веденя галузі в Ізраїлі, то там діє дуже чіткий контроль. Сама система безпосередньо з’єднана з Кабінетом Міністрів. На всю країну всього одна ветеринарна лабораторія, де працює 4 чоловіки і 34 техніки штучного осіменіння тварин, вони ж і ветиринарні лікарі. Питаннями парування худоби займається селекційний центр, де працює п’ять чоловік. Там, якщо корова прийде в охоту ра-ніше як за 100 днів, вони її не парують. І це правильно, оскільки корова повинна дати віддачу, адже кожен день вона дає по 60-70 кілограмів молока. А це вже гроші, там дуже ретельно рахують кожну копійку, щоб мати якомога вищий економічний ефект і, зрозуміло, прибуток.

Саме утримання худоби мало чим відрізняється від нашого. Зрозуміло, що утримання безприв’язне. Я переконався в тому, що для того, аби мати високі досягнення необхідно, щоб корова була вільною, могла споживати достатню кількість потрібних кормів і за потребою доїлася. Так створено Богом і самою природою. В Ізраїлі в доїльних залах працюють здебільшого чоловіки. Вони ж керують і координують весь виробничий процес. Слід зазначити, що це високопрофесійні спеціалісти. Також на високому рівні селекційна робота. Вони можуть спланувати, скільки потрібно теличок, а скільки бичків. Цей процес керований і впроваджується в життя. У селекційному центрі через Інтернет можна замовити сім’я і вирішити будь-які питання. Для того, щоб у нас запровадити таку систему, потрібні спеціалісти, щоб управляти цим надзвичайно складним процесом, який став можливим завдяки суцільній комп’ютеризації. Стосовно якості, то в них стандарти європейські, які є найвимогливішими у світі. Ветеринарна лабораторія оснащена найновішим сучасним обладнанням. Там роблять дуже точні аналізи і, якщо основні показники, скажімо, білків, жирів, соматичних речовин відповідають їхнім вимогам, тоді і ціна буде відповідною. В середньому один кілограм молока у перерахунку коштує 7,5 грн, якщо за жирність встановлюють квоту виробникові, то він уже повинен думати, які корми придбати для того, щоб молоко було якісним.

 Особливо мене вразило те, що там немає жодної надбудови, бюрократії перевіряючих, забороняючих органів тим паче уповноважених. Так легше працювати, ніхто не втручається у виробничий процес, немає штучних перешкод. В нас же протягом року проходить 86 перевіряючих інстанцій. В СВК «Ружинський за перший квартал проведено 40 перевірок.

Безумовно, основною рушійною силою у державі, в тому числі і в сільському господарстві є наука, нові розробки, передові технології, сучасна техніка. Так, як і в нас, корми заготовляють «Ягуарами», в малих господарствах працює малогабаритна техніка. Управління все йде від пульта. Якщо потрібно підгорнути корми, включають пульт який виконує задану команду. Ще одна характерна риса єврейського суспільства – справедливий розподіл матеріальних благ, які воно створює. Мінімальна зарплата у перерахунку складає 1200 доларів. З цієї суми держава не стягує жодних податків. Не сплачуються податки сільгосптоваровиробниками, якщо гроші вкладаються у виробництво. Тобто, якщо господар купляє техніку, мінеральні добрива, препарати захисту рослин, насіння тощо. Земля знаходиться в державній власності. Але, якщо ви хочете господарювати, – можете її взяти в оренду на 99 років. Відразу ж держава прокладає лінії електропередач, щоб було світло, підводить воду і будує під’їзну дорогу. До речі, на окремих приватних будинках і фермах стоять сонячні батареї, які виготовляють електронергію, яку господар продає споживачам. Для того, щоб виробити придатне для вирощування сільськогосподарських культур поле, необхідно добре попрацювати: зібрати каміння, розчисти ділянку, розорати. Там кожен гектар поливний, а прісна вода тільки в Йордані, і нею користуються всі жителі Ізраїлю, в тому числі і виробники сільгосппродукції. Благо, що там круглий рік літо – немає зими, а це дає можливість вирощувати по два-три врожаї окремих сільськогосподарських культур і заготовляти високоякісні корми, які містять 26 корисних компонентів, що забезпечують високі надої молока.

Це те, що стосується виробництва, а от у побуті вони живуть скромно. Я побував у Тель–Авіві, Єрусалимі, Вифлеємі, але  ніде не бачив дорогих, шикарних автомобілів: «Мерседесів», «Тойот», «Рено», чи таких, як у нас, фешенебельних дач, які будуються біля Києва чи обласних центрів. Поліція їздить на «Шкодах», люди пересуваються на скромних малолітражках корейського, китайського виробництва. Натомість, у них добротні дороги: дво– та чотирьохрядні, в Тель–Авіві є і підвісні дворядні.

На високому рівні страхова медицина. Якщо протягом життя людина не часто зверталася до лікарів за допомогою, то свої заощадження може передати чи переписати своїм родичам, близьким чи знайомим. І, як результат, середній вік життя в Ізраїлі 80 років. Чоловіки виходять на заслужений відпочинок у 68 років, а жінки – у 64. В магазинах вдосталь найрізноманітніших товарів. Кругом вирує життя, жваво проходить торгівля, сюди приїжджає багато туристів-паломників з усього світу. І не дивно, адже тут на цій багатостраждальній, обітованій землі народився, жив, проповідув, був розп’ятий на хресті за гріхи людей і воскрес із мертвих Ісус Христос».

Розповідь записав