Кадри повоєнних 40-х…
Від першого номера районної газети до нинішнього відстань довжиною 80 років. За цей час змінилися епохи, покоління. А районка, як і раніше, залишається улюбленим виданням читачів. Вона сумлінно виконує роль літописця головних подій району, звеличує людей праці. За пройдений шлях вийшли в світ більше 9 тисяч її номерів. І кожен з них, наче стоп-кадр кіноплівки під назвою Життя.
Ось 40-ві роки ХХ століття. (На жаль, в Ружині жодного примірника районки за перші 15 років роботи не збереглося.) Районна газета носила назву «Соціалістичне село», була друкованим органом Ружинського РК КП(б)У та районної Ради депутатів трудящих. Виходила двічі або тричі на тиждень на двох сторінках тиражем дві тисячі примірників і вартувала 15 копійок за номер (15 крб. 60 коп. на рік). Друкували газету в місцевій друкарні. Відповідальним редактором працював Петро Таран.
...Повоєнний 1946 рік. Ще не загоїлися рани ні на тілі української землі, ні в серцях людей. Усіма силами відбудовує народ зруйновану країну. Мешканці Ружинського району йдуть в ногу з усіма. «З першого дня весняної сівби члени моєї бригади дружно вийшли в поле, – повідомляє бригадир війтовецького колгоспу ім. Сталіна Т.Яткевич (№35 від 29.03.1946 р.). – На польових роботах використовуємо корів колгоспників і молодих бичків… В процесі боронування провадимо очистку площі від бур’янів…» У селах відбудовуються зруйновані гідроелектростанції. Наприклад, з публікації за підписом А. Янішевського (с. Бистрик, колгосп ім. 12-річчя РСЧА), що розміщена у №41 «Соціалістичного села» від 18.04.1946 р., дізнаємося, як бистричани відбудовували ГЕС: «Колгоспники заготовляли лісоматеріал, возили на насип землю. Незабаром забрязкали пили, застукотіли сокири. Теслярі С.Кучерук, І.Гладишко, М.Літвінчук, Дугін різали і стругали матеріал для ремонту двох гребель, кріплення мокрого откосу…Спочатку працювали щодня по 200 чоловік…Насип був готовий. Рівень води підвищився. Став має 750 кубометрів робочої води, підготовлено до експлуатації 3 кілометри електроліній…Пуск нововстановленої турбіни приведе в дію млин, крупорушку, січкарню, динамомашину. Електроенергію використовуватимуть для молотьби хлібів…»
У номері від 26 жовтня вже наступного 1948-го року читаємо, як Березянська артіль ім. Ворошилова відбудовувала село: «Одинока криниця з поламаним журавлем – ось все, що залишилося на току березянської артілі ім. Ворошилова після бандитського хазяйнування німецьких окупантів. Господарські будівлі були зруйновані вщент…В цьому році колгоспні будівельники…закінчили спорудження воловні…І тепер у затишному приміщенні розміщено 65 волів. Крім того, завершено будівництво стельмашні, кузні та гаража для сільськогосподарського інвентаря».
Збирання врожаю, плани хлібозаготівель, соціалістичні змагання, вибори до Верховної Ради СРСР і місцевих Рад, грошова реформа 47-го року і скасування карткової системи, рух молоді на Донбас, державні позики, ремонти доріг і шкіл власними силами жителів сіл – теми, якими майоріли шпальти газети.
Разом з тим дізнаємося зі сторінок районки про те, приміром, як у Сахнівському дитбудинку зустрічали Новий рік: «Діти до Нового року отримали нове взуття, одяг. Від трудящих району – ліжка, посуд, продукти. Учні Ружинської школи зібрали цікаву бібліотечку з книг художньої літератури…» Або про дозвілля тогочасної шкільної молоді читаємо, що 8 січня 1946 року в Ружинській школі відбулися змагання конькобіжців, а 9-го – учні вирушили у лижний похід по маршруту Ружин – Ягнятин – Трубіївка – Ружин.
На сторінках газети містилася інформація і про здобутки спо-ртсменів. Приміром, у одному з номерів за 1948 рік читаємо: «Вперше за післявоєнний період кращі фізкультурники нашого району взяли участь у обласні спартакіаді…Так т.Зубенюк (Ружин), метнувши диск на 20 м і 25 см, зайняв перше місце і одержав похвальну грамоту обласного комітету фізкультури і спорту».
Початок 1947 року ознаменувався тим, що депутатом Верховної Ради СРСР від Ружинської виборчої округи №139 (сюди входили Ружинський, Вчорайшенський і Попільнянський райони) обрано ланкову-стаханівку колгоспу ім. Кірова (с. Дерганівка) Марію Василівну Котелянець. Вона ще зовсім дитиною залишилася сиротою і виховувалася у колгоспному патронаті, з юних років су-млінно працювала і врешті стала депутатом ВР.
Про роботу мережі медичних закладів району повідомляє заврайлікарнею т. Ройтельман: «За досягнуті успіхи обласний відділ охорони здоров’я і обком спілки «медсантруд» присудили медпрацівникам Ружинщини Перехідний Червоний Прапор. Окрім того в розпорядження райздороввідділу виділено автомашину, для медпрацівників 20 путьовок у водолікарню і 30 путьовок у дитячі санаторії та 50 цінних подарунків».
Або ж, наприклад, 2 жовтня 1947 року зустрічаємо інформацію про те, що «у Бистрицькому медпункті для лікування хворих використовується електроенергія. З ініціативи зав.медпунктом т.Малько виготовлено світлову дугу. Цим простим лікувальним електроприладом подано медичну допомогу багатьом хворим».



Підготувала
Ольга МОЛЯВЧИК,
відповідальний секретар радакції