Продовження. (Початок в «Ружинській землі» №7 від 12 лютого 2010 року)
Зі шпальт «Соціалістичного села» дізнаємося про роботу галузі культури. Наприклад, 27 березня 1947 року читаємо оголошення: «З 1 по 6 квітня в райцентрі відбудеться кінофестиваль. Демонструватимуть кінофільми «Зигмунд Колосовський», «Давид Гурашвили», «Трактористы». На період посівної кампанії в селах району працюватиме 2 звукові кінопересувки. Найближчим часом колгоспники побачать кінокартини «Черевички» (кольоровий фільм), «Ураган» та інші». Крім того, під час польових робіт районна бібліотека складала бібліотечки, які читали агітатори для колгоспників у перервах між роботою.
Розбудовувалася мережа закладів культури в селах району. Наприклад, у Пустосі (нині с.Прибережне) «єдиними «культурними закладами» до 1917 року були 3 корчми і церковно-приходська школа, в якій навчалося 40 дітей багатіїв…» А 1947-го тут збудували колгоспний клуб. «В початковій школі навчається 475 дітей колгоспників…», – пише районка.
Саме з повідомлень у районній газеті черпаємо інформацію про те, що в колгоспній артілі «Новий мир» (м. Ружин) щороку навесні відкривали дитячі ясла, аби жінки могли працювати. Наприклад, у 1947-му у яслах виховували 90 дітей. Доглядала за ними бабуся Варвара Шеренгова. На той час їй було 70, і вона вже сімнадцятий рік поспіль працювала вихователькою.
Зберегла газета імена багатодітних матерів району, які першими одержали урядові нагороди. Так Орденом «Материнська слава» І ступеня у 1946 році було нагороджено колгоспницю артілі ім. Шевченка (с.Карабчиїв) Олександру Гнатівну Хитру, яка виховала 9 дітей; Ордени «Материнська слава» ІІІ ступеня вручено колгоспницям з цього ж села Софії Яровій та Дарії Ярощук, колгоспницям чехівського колгоспу Ядвізі Корбут і Кароліні Ляшевській.
У першій половині ХХ століття Ружинський район був щедрим на природні багатства. З низки публікацій дізнаємося і про відновлення рибного господарства, і про те, як мисливці заготовляли хутро для держави, полюючи в місцевих лісах на лисиць, зайців, борсуків, тхорів та інших звірів. Про те, що Білилівська промартіль ім. Орджонікідзе видобувала більше півтори тисячі тонн торфу в рік.
Зустрічаємо в газеті повідомлення про складні умови збирання урожаю в 46-му та 47 роках. Зокрема, про це задує і Ганна Павлівна Тараскіна, якій було в 1948 році присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, у матеріалі «Як ми зібрали по 31,7 центнера озимої пшениці з гектара». Вона розповідає, як тричі її ланка закультивувала 12-гектарну ділянку, відведену під пшеницю, «потім щоб надмірно не розпилювати грунту (бо сильні суховії могли вивітрити багато вологи) просапали вручну… У зв’язку з тим, що верхній шар грунту пересох, зерно загортали на глибину не менше 5 см…Восени вручну знищили бур’яни на посіві…В дні, коли мела хуртовина і кожному хотілося як швидше зайти в теплу хату, ми заготовили хмизу і розклали його валками по всій ділянці…» Навесні, користуючись нічними і ранковими приморозками, колгоспниці за 2 км носили міндобрива на ділянки і розсівали їх. У колгоспі не вистачало ані робочих рук, ані тяглової сили. «Щоб заборонувати пшеницю...я з подругою Сошевською, – продовжує Г.П.Тараскіна, – запрягли в борони власних корів…»
Однак поряд із публікаціями про врожаї рясніють сторінки газети і повідомленнями про судові процеси над «розкрадачами» хліба, колгоспного майна тощо. У голодний 47-ий рік, доводячи селянам непосильні плани хлібозаготівель, влада забирала все. Вироки суду вражають суворістю: «дві колгоспниці вкрали в колгоспі 13 кілограмів колосків жита…», – пише газета в 1947 році. За такий «тяжкий злочин» їм могли дати від 8 до 20 років позбавлення волі в «поправно-трудовому таборі» з конфіскацією майна. За 5 кг молотого колгоспного жита колгоспнику присуджено 5 років таборів з конфіскацією майна. І через кілька номерів повідомлення про одного голову сільвиконкому, якого впіймали на хабарництві. Голові «винесено попередження».
На який лад сьогодні не переповідали б історію в школах, газета зберегла достовірні факти діяльності влади. Як кажуть, що написано пером – того не виволочеш волом.
Окреме місце в газеті займала тема благоустрою та озеленення населених пунктів району, дотримання санітарних норм. Часто трапляються повідомлення на кшталт: «За прикладом учнів і піонерів Мовчанівської школи за озеленення села взялися школярі Голубівки. На артільному дворі і навколо будинку сільської Ради насаджено до 300 фруктових і декоративних дерев. Через 2-3 дні учні розпочнуть посадку полезахисних смуг». («Соціалістичне село» від 8.04.1948 року) Або ж, наприклад, можна вималювати собі в уяві, яким бачили свій райцентр жителі містечка Ружин у 1949 році: «…створена нещодавно комісія по благоустрою…склала детальний план впорядкування і озеленення райцентру. За розробленим планом…в центрі, обабіч будинку виконкому райради депутатів трудящих буде: на захід – парк піонерів, обсажений розкішними липами, а над берегом ріки – спортмайдан; на схід – зазеленіють дерева парку, поміж ними простягнуться вимощені з бруку алеї… – Вдвоє розширюється площа скверу в центрі містечка…Він буде обсажений в два ряди деревами. На околиці містечка влаштовується вело-спортмайданчик…»
Такими можна побачити 40-ві роки минулого століття крізь призму районної газети. Продовження читайте у наступних номерах газети.
Ольга МОЛЯВЧИК,
відповідальний секретар редакції