Дорога додому звично виводить на щойно освячене місце. Останній погляд на освячений хрест… 
Раніше цей «п’ятачок» був лише непомітною крапкою, звідки люди починали шлях додому. Тепер це не просто одна з окрас Білилівки, а й святе місце. Та це – лише початок. Незабаром тут буде встановлено плиту з короткою історією села. Це місце першим зустрічатиме подорожніх, що прямують до отчого дому, нагадуватиме їм босоноге дитинство та вірних друзів, добрих сусідів та земляків.
Саме земляки, вихідці з Білилівки, прониклись ідеєю встановлення поклонного хреста на цьому місці. З цією ідеєю і прийшли до благочинного Ружинського округу о.Михаїла Маркевича, який не тільки підтримав починання, а й сам виготовив проект хреста.

Один із авторів ідеї – депутат обласної ради Михайло Андрійович Чигир – під час освячення наголосив, що цей знак стане оберегом всього села і його жителів, приверне Божу благодать для тих людей, що народились і виросли на цій землі.

– Ті, хто в’їжджає в село, або їде звідси, нехай вклоняться Хресту. Бережіть пам’ять предків, – вітав земляків голова апеляційного суду Житомирської області Сергій Миколайович Прокопчук, – всі ми спільно маємо дбати про історію села, підтримувати звичаї та традиції білилівчан. І де б ми не були, маємо завжди пам’ятати той край, де зросли, тих людей, з якими живемо.

Вітаючи білилівчан та гостей села, голова райдержадміністрації Володимир Сергійович Бондарчук зазначив: «Ми прагнемо кращого життя, і для цього потрібно працювати всім миром, всією громадою. Земляки піклуються про своє село, це добра традиція, яку потрібно підтримувати. Якщо в кожному селі будуть такі вихідці, що опікуються життям громади, допомагають їй, то й громада стане жити краще».

Чи не все село, від малого і до великого, зібралися на околиці під час освячення поклінного хреста, дякували землякам, славили Господа, а священники району відправили святкову службу на місці освячення.
Так, у Білилівці освячено поклонного хреста. Тепер п’ятиметровий дерев’яний хрест буде зустрічати кожного, хто в’їжджає в село.

За давньою християнською традицією, на перехрестях в кінці міста прийнято ставити поклонні хрести, які є святинею для всіх християн. Ще в ІХ столітті в Константинополі сам імператор і патріарх виносили часточки Животворящого Хреста Господнього. Хворі люди, які прикладалися до них, отримували зцілення. З того часу всі християни почали по особливому ставитися до Хресного Знамення.
Василь КАЩУК